teenbloog

photo credit: danorbit.

Всім відомо, що люди, які відносяться з оптимізмом до всього світу і з гумором до себе,  більш привабливі і приймають більше правильних рішень, ніж ті, які цими якостями не володіють. В більшості зарубіжних компаніях позитивний настрій є такою ж необхідною частиною ділової людини як, скажімо, його  костюм. До того ж, в часи, коли удача нас покидає єдине, що може нас врятувати – це оптимізм і гумор. Психологи стверджують, що здатність з гумором сприймати будь-які ситуації, хвороби, власні вади не є природженою якістю. Цю рису характеру можна виробити в собі. Проте як же навчитись створювати і зберігати гарний настрій в будь-яких ситуаціях? Пропоную вам декілька вправ, які допоможуть у цьому.

Вправа 1

Ціль: навчитись створювати гарний настрій за своїм бажанням.

Інструкції з виконання: згадай епізод з життя, коли тобі  було дійсно дуже весело. Постарайся згадати своє відчуття тоді, кожну приємну деталь, перенесись спогадами в ту мить.  Ти побачиш, що на душі стане тепліше і усмішка ще довго не зійде з твого обличчя.

Вправа 2

Ціль: навчитись знаходити щось хороше навіть в найскладніших і найнеприємніших ситуаціях.

Інструкції з виконання: коли знаходишся в стані депресії чи суму, подивись на проблему  зі всіх сторін і згадай приказку: “Не було б щастя, так нещастя допомогло.” Подумай, які позитивні моменти можна в ній знайти. Скажи собі: “Саме цього я і хотів”. Може здатися  дивним, але ця фраза дійсно допомагає відпустити ситуацію і не відчаюватись, а приступити до прийняття раціональних рішень.

Численні дослідження показують, що мозкова діяльність відразу після того, як людина від душі посміється, зростає в декілька раз: різко покращується пам’ять, нормалізується артеріальний тиск і ритм серця. Виявляється, що коли людина часто усміхається і сміється, то це краще багатьох інших  засобів знімає напруження та зміцнює здоров’я. (продовження…)

photo credit: Toni Blay

У кожного з нас своє життя. Ми змушені прийняти те, що воно нам “дарує”. Іноді стається так, що хтось кине гостре слово в спину. Тоді вже не важливо хто то був ; близький друг чи рідна душа … в очах всі вони постануть зрадниками. Я хочу зазначити, що скривдити може хто завгодно, але цього ніколи  не зробить людина, яка дійсно піклується про тебе. Це мені стало зрозуміло лише  тепер.

Але якщо вже так сталось, то чи  варта така людина прощення? “Ні”!!! Скаже хтось всередині тебе. Та не варто так гарячкувати. Всі ми люди і всі робимо помилки. Хоча гіркота образи, а то й несправедливості велика та все ж таки варто спробувати.

Звісно, на словах звучить краще аніж на ділі, це ніколи не буває легко. Мені теж доводилось із цим зустрічатись. Зокрема зі зрадою друга. От хіба можна пробачити людині , коли вона вірить не тобі, а іншому і при цьому ще й звинувачує тебе в не скоєному? Так, це образливо і доволі сильно обпікає почуття… Але, як кажуть, час лікує. Хоч на рані залишаться рубці, кривавих слідів на ній вже не буде. Навіть якщо людина так ніколи і не подивиться у твій бік, подивись ти!!! І не для того щоб звинуватити, а просто пробачити. Зробити це заради себе, щоб рухатись далі по життю. Адже образи тягнуть нас за собою в прірву!

photo credit: Martin Gommel

А що таке надія взагалі? Вікіпедія каже, надія – це емоційне переживання, відчуття, емоція, що виникає при очікуванні суб’єктом бажаної події. Формується внаслідок пізнання суб’єктом причин, що обумовлюють очікувані події. Інше означення – це віра в позитивну, з точки зору суб’єкта, розв’язку ситуації, що склалась у його житті.

Буває, що дуже часто в житті не вистачає цієї емоції, для того, щоб зробити якийсь важливий крок чи прийняти рішення, особливо коли потрапив у якусь важку життєву ситуацію.

Людина не може жити без надії, і тому кожен шукає якесь своє особисту, індивідуальну, зрозумілу тільки  йому думку, яка допомагає жити і продовжувати боротися.

В мережі є декілька англомовних сайтів, на яких люди пишуть про те, що дає їм надію. Ось декілька повідомлень звідти:

Моя подруга втратила батька в цьому місяці. На шкільному шоу талантів вона співала пісню на його честь. Коли вона почала плакати і не змогла більше продовжити співати, більша половина залу встала і співала пісню разом з нею, допомагаючи їй закінчити.

***

4 місяці назад в мене діагностували облисіння. Через місяць я втратила все волосся. Мені було страшно йти до школи, тому що я думала всі будуть глузувати з мене. Наступного ранку я почула стук у двері і відчинила, на ганку стояли десять моїх друзів с повністю поголеними головами. Двоє з них були дівчатками! Вони мої найкращі друзі назавжди. Ось що дає мені надію.

***

Мій дідусь був у лікарні і йому залишалося жити 12-14 годин. Всі приходили для того, щоб попрощатися з ним, знаючи, що він все одно не зможе відповісти. Я зайшла в палату коли прийшла моя черга. Я його єдина онучка. Коли він почув мене, він відкрив очі, посміхнувся і назвав моє ім’я. Він прожив ще два місяці. Ось що дає мені надію.

***

Сьогодні в переповнений автобус зайшла бабуся з дуже важкими сумками. Не було ні одного вільного місця, але маленька 4-річна дівчинка встала і запропонувала їй місце. Доброта, непідвласна віку, дає мені надію. (продовження…)

photo credit: c@rljones

Де знайти себе?

Впевнена, що це питання турбує Вас так само як і мене. Блукаючи дорогами власного життя, дуже часто шкодую про те, що не маю схематичної карти, що доводиться шукати знаки у безглуздих речах: у словах незнайомої людини, у перегляді гороскопів і т.д. Там я намагаюся знайти прихований кимось або чимось, саме для мене,  зміст. Адже так не хочеться визнавати хаотичність  нашого світу, відсутність в ньому місця для мене.

Розділяю Ваші почуття безсилля та безпорадності перед Всесвітом, але зовсім не збираюся віддавати цим хвилюванням всю свою душу, чого і Вам не раджу. Варто, серед усієї цієї пітьми, шукати іскру. Вона може ховатися будь-де і прийти у Ваше серце несподівано. Чи прочитана книга дасть її Вам,чи очі дорогої людини,чи почуття,які раптово прокинуться всередині. Ви обов’язково відчуєте зміни.

Дозвольте цьому вогнику розгорітися у величезне яскраве полум’я, дозвольте бути Вашим орієнтиром. Так Вашій долі та щастю буде легше знайти Вас серед навколишніх сутінок. Відпустіть свій страх із серця, як птаху із зачиненої клітки, нехай вона покине Вас. Замість неї, дозвольте  там процвітати любові, щастю та душевному теплу, спокою.

Знайте, що йти до цього всього буде нелегко, але, під кінець, Ви зрозумієте – саме цей шлях зробив Вас тим, ким Ви є, він і є нагорода. Та щоб ненароком не заблукати на заплутаних стежках – слухайте себе, свій голос і, головне, вірте у свої сили, у свою значущість.

Сподіваюся, Ви якнайскоріше знайдете оті іскри і розпалите їх так,щоб Вас було видно аж із космосу!

photo credit: St Stev

Нещодавно я прочитала оповідання одного не досить відомого письменника Анатолія Шавкути під назвою “Зачем человеку хрустальний унитаз?” Дивна назва, не правда ж?

Я теж спочатку задумалася і все-таки вирішила прочитати це оповідання. Хочу вам привести вступний абзац до нього, який я хочу сьогодні з вами обговорити:

-Вот все шумят: “Джоконду” в Москву привезли! Джинсы в Пассаже выбросили! Кипят! Рвутся туда через цепь милицейскую. Очередь выстаивают по пять тысяч человек – за”Джокондой” ли за джинсами. До обмороков дело доходит. А я до сих пор никак не пойму, всерьез ли все эти игры? Как пена какая-то глаза застилает, стряхиваю ее, понимаю: мешает мне что-то, связывает, а смысла никак не найду. А ведь рождаешься на белый свет всего один только раз. Тысяча…мильон лет пройдет, а не родишся больше. И поневоле размышляешь: а не перепутал ли ты чего-то в земной иерархии ценностей, не ошыбся ли как-нибудь?

Ось такий невеличкий уривок дає змогу задуматися над життям, ще раз поставити собі запитання: чи живу я зараз так як велить моє сердце,чи займаюся справою життя чи просто пливу за течією, не бачачи свого майбутнього?

Дійсно, дуже важливо правильно розставляти цінності у своєму житті-від цього залежить наше подальше майбутнє і яким воно буде вирішувати тільки тобі, нікому другому! Тож бажаю вам мати правильні  і потрібні цінності в житті!