teenbloog

photo credit: Martin Gommel

А що таке надія взагалі? Вікіпедія каже, надія – це емоційне переживання, відчуття, емоція, що виникає при очікуванні суб’єктом бажаної події. Формується внаслідок пізнання суб’єктом причин, що обумовлюють очікувані події. Інше означення – це віра в позитивну, з точки зору суб’єкта, розв’язку ситуації, що склалась у його житті.

Буває, що дуже часто в житті не вистачає цієї емоції, для того, щоб зробити якийсь важливий крок чи прийняти рішення, особливо коли потрапив у якусь важку життєву ситуацію.

Людина не може жити без надії, і тому кожен шукає якесь своє особисту, індивідуальну, зрозумілу тільки  йому думку, яка допомагає жити і продовжувати боротися.

В мережі є декілька англомовних сайтів, на яких люди пишуть про те, що дає їм надію. Ось декілька повідомлень звідти:

Моя подруга втратила батька в цьому місяці. На шкільному шоу талантів вона співала пісню на його честь. Коли вона почала плакати і не змогла більше продовжити співати, більша половина залу встала і співала пісню разом з нею, допомагаючи їй закінчити.

***

4 місяці назад в мене діагностували облисіння. Через місяць я втратила все волосся. Мені було страшно йти до школи, тому що я думала всі будуть глузувати з мене. Наступного ранку я почула стук у двері і відчинила, на ганку стояли десять моїх друзів с повністю поголеними головами. Двоє з них були дівчатками! Вони мої найкращі друзі назавжди. Ось що дає мені надію.

***

Мій дідусь був у лікарні і йому залишалося жити 12-14 годин. Всі приходили для того, щоб попрощатися з ним, знаючи, що він все одно не зможе відповісти. Я зайшла в палату коли прийшла моя черга. Я його єдина онучка. Коли він почув мене, він відкрив очі, посміхнувся і назвав моє ім’я. Він прожив ще два місяці. Ось що дає мені надію.

***

Сьогодні в переповнений автобус зайшла бабуся з дуже важкими сумками. Не було ні одного вільного місця, але маленька 4-річна дівчинка встала і запропонувала їй місце. Доброта, непідвласна віку, дає мені надію. (продовження…)

На мою думку, життя можна порівняти із днем. Так, із звичайнісіньким днем  сьогодення; “світанок” схожий на народження, новий погляд на світ, “ранок” – на дитинство та юнацтво, “день” – доросле життя, “вечір” – старість.

Зараз ми переживаємо лише ранок нашого життя і ніхто з нас не знає , що буде далі , яку погоду приготує  безхмарне небо і який вітер скуйовдить тобі волосся. Звісно, з тим, що приготувала кожному із нас авантюристка – доля сперечатись  складно і хай неможливо та  можна примусити власними зусиллями  цю «примхливу даму» змінити своє рішення на свою користь.

І тут важливо зрозуміти, що перший крок в доросле життя ти робиш із вибором професії; це повинно бути власне рішення. Батьків треба прислухатися, адже вони рідні люди , які бажають найкращого, але головний вибір повинен стояти за тобою.

Тому що життя за тебе ніхто інший не проживе! В ньому є і будуть  дорогі рідні люди, кохані, прості перехожі …. Так, вони є частинкою  твоєї душі й думок, але про свої вподобання краще не забувати, бо без цього життя приноситиме багато протиріч та ненависті.

У вирі сучасного життя дуже легко:  загубитися в прагненнях,  просто хотіти і нічого не робити, знаходитись в постійних пошуках свого захоплення. І якщо це з вами сталось , то треба сказати собі «СТОП! Досить з мене цієї каші!!»

Щоб з цим впоратись потрібно розібратись у собі. Більшість психологів та книжок вчать писати на папірцю з однієї сторони недоліки, а з іншої переваги хвилюючого питання  стосовно себе; пильно проаналізувати ситуацію, що виникла всередині. Та мені здається, що не треба все так ускладнювати. Досить просто сісти і на самоті обдумати своє положення.

Було б добре, щоб це було улюблене місце, яке заспокоює думки. Наприклад, донедавна я губилась у власному житті: сьогодні мені хотілось серйозно співати, завтра – я думаю над кар’єрою архітектора, а післязавтра мені взагалі нічого не хочеться  і весь світ набрид.

Такий настрій переслідував мене декілька років. Я, навіть, помилково обрала не ту професію. Не хочу сказати, що мені вона зовсім не до вподоби….просто не для мене. Так от, одного вечора, сидячи на підвіконні і вдивляючись у зоряні лабіринти, я збагнула, що за все хапатись одразу неможливо. Дійсно чудовий спеціаліст своєї справи повинен цікавитись нею глибоко до найменших дрібничок і лиш тоді професійне майбутнє може стати успішним.

І тому стало ясно,  професію доведеться міняти. Тепер сиджу і виправляю свої ж помилки, готуюсь вступати до омріяного вузу. Головне в цьому вчасно зрозуміти чого ти хочеш, бо потім буде важко все виправити. Не треба лінуватись, робити поспішних висновків. Жодна професія в світі не буває легкою! Зажди на дорозі будуть зустрічатись перешкоди, але якщо є нестримне бажання чогось досягти , то в кінці чекатиме перемога.

Головне не опускати руки і прагнути стати кращим, навчитись  чомусь і бути ЛЮДИНОЮ. “Лінощі визнання не принесуть!” – простий вислів, але сильний стимул. То ж уперед!

photo credit: Βethan

Мабуть, кожному з нас знайома ситуація: робиш сконцентровано якусь справу і раптом дзвонить телефон.

- Привіт! Що робиш!?
“О Боже! Знову телефонує моя набридлива знайома і так невчасно! Як завжди!” – знову з розчаруванням подумала я. Якраз з’явилося натхнення, тільки сиди і пиши – а тут тобі дзвонить телефон і тебе вже збили з настрою! Знаєш, що саме образливе в цій ситуації? А те, що, по суті говоримо – то ми ні про що, а час іде, натхнення зникає, а відмовити дівчині якось негарно з мого боку…

Після  тридцятихвилинної розмови “про все і ні про що” починаєш гніватися на себе і на весь світ. Караєш себе за те, що вчасно не могла сказати  ”ні”, покласти слухавку, дописати статтю, за те, що згаяла дарма дорогоцінний час, який вже не повернути… А все тільки через те, що комусь не було куди згаяти час і обов’язково потрібно було подзвонити саме мені!

Ну що, я думаю, мої дорогі читачі, у цій ситуації кожен (а можливо і ні) впізнав себе. Таке, дійсно, з кожним буває. Але можна зробити і так, щоб час взяти під свій мудрий контроль і нікому не дозволяти втручатися і заважати вам в певний момент часу. Про це поговоримо трішки пізніше, а зараз коротко розповім вам про “Пожирачів часу “або “Вампірів часу”, людей, які крадуть ваш дорогоцінний час.

Вже досить давненько я прочитала в одному журналі про таких осіб і зараз хотіла б привести вам декілька головних  пунктів з неї.

Ось приклади або по-іншому, класифікація “пожирачів часу”:

1. “Агресори”. Це люди, які завжди когось критикують, підозрюють, сунуть ніс не у свої справи, занадто активні помічники. Вони дуже вміло володіють твоїм часом і увагою і, як наслідок, заставляють відволікатися від справ.

2.”Нещасні” або “Жертви”. До цього типу відносятьсялюди, які є повною протилежністю “агресорам”:  люди, які чимось ображені, а також жертви власної доброти і порядності. Жінки, які відносяться до цього типу, приходять на роботу в сльозах і розповідають про те, хто їх образив. Дуже часто такі люди люблять перемити всім кісточки.

Такі особи  мало того, що забирають час, вони ще  й володіють талантом вговорити когось зробити за них якусь роботу, дати щось в борг або зробити якусь послугу(звичайно, не рахуючись з вашими важливими справами).

photo credit: Rik C.

Віра. Слово знайоме всім. Мабуть, не один раз вона тебе рятувала – коли хотілося здатися, впасти, кинути все напризволяще і забути, ця Добра Пані все ж знаходила відгук у твоєму серці. І ти раптом змінювався: нові ідеї, нові люди, нове натхнення…

Авраам Лінкольн  колись сказав слова, які згадує тепер весь світ. Ці слова стали натхненними для багатьох людей: “Якщо хочеш досягти успіху, ти повинен вірити в себе навіть тоді, коли в тебе вже ніхто не вірить”. Золоті слова! Але інколи буває дуже тяжко слухати розмови людей про те, який ти “безталанний” чи про те, що у тебе ніколи нічого не виходить. В душі починають рости сумніви, гасне вогонь життя…

Але СТОП!СТОП! Чи все має так погано закінчуватись. Абсолютно ні. Доведено, що коли людина у щось вірить – вона обов’язково цього досягне! Тож вперед! Не опускай руки! А розмови щодо твоєї буцімто”непридатності”- це тільки витівки людей, які тобі заздрять або хочуть, щоб ти покинув свою справу.  Але нам не потрібно йти на компроміс лише тому, що комусь це не до вподоби. Якщо ти відчуваєш, що це твоє, що кожен раз серце палає і ноги летять, коли ти  займаєшся своєю справою – ти на вірному шляху. І хай не мають місця у твоєму житті люди, які сумніваються в тобі! Варто лиш вірити в себе і незважаючи ні на що йти.  Вперед, до мрії!

photo credit: Tambako the Jaguar

Кожен з нас хоч коли-небудь мріяв. Про кохання,  про престижну роботу,  про успіх у навчанні… Наші мрії підштовхували нас до рішучих дій, ми ставили перед собою мету і наполегливо йшли до неї. Та, як це не дивно, втілення нашого бажання в життя залежить не стільки від наших кроків на шляху до неї, скільки від нашої віри і позитивного мислення. Про силу думок свідчать досліди Масару Етому, який фотографував кристали води. Вони  змінювали свою форму залежно від слів, які говорили над ними і емоцій які при цьому відчували.  Ми на 80 % складаємось з води, тому своїми думками ми можемо змінювати себе. Ось кілька порад, які допоможуть тобі здійснити свої мрії.

1. Коли виникають негативні думки, перемкни увагу на щось, що тобі подобається, що тобі цікаво. Наприклад, замість того щоб жалітися ” не хочу робити уроки”  можна подумати “коли я все зроблю то зможу подивитися телевізор”.

2. Протягом двох місяців починай свій ранок з подяки Богу або Всесвіту за все хороше, що в тебе є: за здоров’я, за дах над головою, за сонячний день за вікном, за рідних, які тебе люблять, за друзів. Через деякий час це ввійде в твою звичку. Тоді будь готовий до позитивних змін, які відбудуться в твоєму житті.

3. Візьми лист паперу і запиши всі добре тобі відомі стереотипні вислови. Для прикладу: “Розбагатіти можна тільки нечесним шляхом”, “Без зв’язків неможливо досягти успіху”… Насправді вони неправдиві і в тебе не має потреби до них прислухатися. На другому листку напиши всі позитивні вислови. Перший лист ти можеш просто спалити, звільняючи себе таким чином від неправильних установок.

4. Візьми лист паперу і напиши найнеймовірніші бажання. Краще, щоб вони стосувалися різних сфер життя: сім’ї,  друзів,  здоров’я,  хобі. Зробити це бажано в тому місці,  де тобі найбільш комфортно.

5 Зроби колаж своєї мрії. Для цього тобі знадобляться старі журнали, газети, ватман, клей, ножиці, різнокольорові олівці та кілька твоїх фото. Виріж картинки, які тобі подобаються і які знаходять відгук у твоєму серці. Наклей їх на ватман і вклей на них свої фотографії. Наприклад, щоб з красивою дівчиною чи хлопцем поряд стояв(ла) ти. Олівціми напиши фрази, які тебе надихають: “Я щасливий!”, “У мене все виходить!”,  Я успішний!”. Помісти колаж на видном у місці, щоб ти зміг дивитися на нього як можна часто.

6. Детально пропиши кожну мрію. Формулюй бажання правильно: в майбутньому чи теперешньому часі і в позитивній формі. Не ” Я боюся не поступити в університет”, а “Я можу успішно  вчитися там, де я захочу”. Далі детально опиши мрію.

7. Спитай себе чи надихає тебе мрія? Чи дає вона тобі енергію? Тільки такі ідеї  вважаються істинними. Інші виявляються фальшивими, прийшовшими ззовні. Наприклад, ” Я хочу собі таку машину, бо на такій же їздить мій ворог”. (продовження…)