teenbloog

Знаєте, сьогоднішній світ -  це складна технологія в якій виживають сильніші, мудріші, хитріші. І якщо ви задумаєтесь про своє життя то ви зрозумієте це. Нічого легкого не існує в цьому світі, щоб чогось досягнути, потрібно не мало попрацювати. Знаєте у світі 6 мільярдів простих людей, які живуть буденним  життям, що я маю на увазі: “робота – дім – робота”, вони не прагнуть чогось більшого, вони живуть, не знаючи скільки усього є чудового у світі, окрім роботи, так я їх не звинувачую, адже, щоб побачити щось чудове, прекрасне, захоплююче потрібні гроші, у цьому і  полягає суть життя кожної людини.Чи знаєте ви, як живуть люди які колись в такому віці як ми задумались про своє майбутнє, задумались і подумали, які будуть вони у майбутньому, коли виростуть, ким вони стануть і знаєте я зараз задумався, ким я буду: чи буду я, як 95% людей на планеті просто жити як звичайна людина чи буду прагнути чогось досягти у цьому бурхливому житті…

На планеті Земля є 5% людей, які стали “богами” для нас, завдяки їм ми маємо інтернет, комп’ютер усі можливі програми до нього, телефони, усі наші сучасні технології – це колишні вчинки таких самих людей як ми, просто вони задумались про своє майбутнє. Дивлячись відео одного мільярдера Білла Гейтса, який досягнув свого успіху завдяки своєму розуму – створивши у 15 років першу програму, а у 17 років написав програму, на якій заробив перші 5000$, а у 21 років став мільйонером.

Він говорив, щоб досягнути чогось у своєму житті,потрібно  знайти роботу яка вам принесе, не тільки гроші, але й задоволення, коли ви будете ходити на роботу і не будете відрізняти роботу від відпочинку. Знаєте, а Білл  має рацію,  якщо заробляти гроші задля грошей – то це марна трата свого дорогоцінного життя, адже життя не вічне і з кожним прожитим роком ми будемо це розуміти усе краще і краще, але поки ми ще молоді у розквіті сил, потрібно боротися, добиватися своїх мрій і бажань, адже усього можна досягнути, тільки потрібно дуже захотіти і хоч трохи робити якісь кроки до їх здійснення. (продовження…)

photo credit: Toni Blay

Мене давно цікавить це питання. Чи знаєте ви, у чому полягає сенс вашого життя?  Чи наповнене ваше існування якоюсь ідеєю? Я, наприклад, належу до людей, які не можуть дати однозначну відповідь на це питання, бо воно поки для мене є занадто складним і незрозумілим. А для вас? Хоча зараз щось спробую придумати…

Зараз усвідомлюю наскільки ми самотні та незахищені в цьому світі. Важливо знати, що десь є хоч одна людна, здатна підставити тобі плече. Ми дрейфуємо в океані людської байдужості. Головне не втратити точні координати, бо тоді буде (вибачте за слово) попандос. На що схоже життя звичайної, пересічної людини? З чого воно складається?

Це важке питання. Наше життя вже десь запрограмовано і ми не в змозі вносити в нього важливі корективи, хіба що деталі, які серйозно на життєве русло не впливають. Чого кажуть, що помирати не боляче? Може це комусь подобається….? Ага, таке-собі задоволення, що ніколи не повториться. А може сенс життя в тому, щоб вмерти?

Десь такий фільм був “Пункт призначення”. Людей переслідувала смерть лише через те, що вони врятувались з літака, який розбився. Всі вони мали померти, але таки знайшлися такі, яким справді не хотілось цього…І вони не померли….правда зразу не померли, а потім, згодом…. Знову не в ту сторону мене потягнуло, не можна так навантажувати свій один-єдиний маленький мозок перед сном. Найгіршим мабуть, коли сенс життя полягає у пошуках сенсу життя….

А з іншого боку згадуються слова пісні Віктора Павліка:

Ми всі в цьому світі різні
Життя двічі не дається,
Не дай обірватись пісні,
Хай серце б’ється.

І що тут робити? Сконцентрувати свою увагу на тому, що приносить нам задоволення у цьому житті? Зациклитись на тому, що дозволяє відчути себе щасливим? Це можуть бути якісь речі, вчинки, слова, а головне, – люди! Щось в мене в голові стукає….- божеволію.

Неправда, бо божевільні збожеволіти не можуть…

Отож, щоб я остаточно не збожеволів роблю вам таку честь: продовжте мою статтю, виправте мене, покритикуйте, вкажіть правильний шлях…Бо запитань тут, як виявляється є набагато більше, ніж відповідей…

photo credit: Jeff Bauche

Як подобатися людям? Це справді вічне питання, на яке немає точної відповіді до цього часу. Адже всім вгодити неможливо і не потрібно навіть старатися всім догодити, просто для того, щоб тебе  любили. Проте є такі люди до яких всі відносяться добре, в них немає ворогів, їм завжди легко знайти мову з іншими.

Але чому? Що їх об’єднує? Насамперед  те, що вони завжди щирі з іншими, не навішують на тебе своїх проблем, завжди тактовні, ввічливі, спокійні та завжди щасливі та усміхнені… Цей перелік можна продовжувати ще довго, але я краще дам кілька порад, які дають змогу подобатися людям і бути привітно прийнятим у будь-якому товаристві.

1. Щиро цікався іншими людьми. Альфред Адлер, знаменитий віденський психолог, написав книжку “Що повинно означати для вас життя” в якій говорить: “Індивідуум, який не виявляє цікавості до своїх побратимів – людей, переживає найбільші труднощі в житті і заподіює найбільшу несправедливість іншим. ” Це гірка правда, проте в нашому суспільстві найбільше таких особистостей.

В Нью-Йоркській телефонній компанії було проведено детальне вивчення телефонних розмов. Вона  визначила, яке слово  найчастіше  використовують при спілкуванні. Ним виявилося слово “Я”. Зокрема в 500 розмовах його використали 3990 раз. Дивно, правда? Тому, якщо ти хочеш мати друзів, роби що-небудь, що вимагає від тебе часу, енергії, безкорисливих почуттів та уважності до інших. Цікався іншими, не будь егоїстом, просто по люби ближніх і тобі будуть відповідати тим самим.

2. Усміхайся. Вчинки красномовніші за слова, а усмішка говорить: “Ви мені подобаєтесь. Ви робите мене щасливим. Я радий вас бачити.” Просто зустрічай людей з радістю, якщо хочеш, щоб вони раділи зустрічі  з тобою. Ти не хочеш усміхатися?

Тоді просто змусь себе це зробити і побачиш, результат перевершить очікування. А ще, прочитай пораду Ельберта Хаббарда: ” Кожного разу, коли ви виходите з будинку, наберіть бадьорого вигляду, високо підніміть голову, ніби вона увінчана короною, дихайте повними грудьми, “пийте сонячне світло”, вітайте усмішкою ваших друзів і вкладайте душу в кожне рукостискання.”

3. Якнайчастіше звертайся до людини за ім’ям. Є проста істина: для людини звук її імені є найсолодшим і найважливішим звуком людської мови. Більше того, люди так пишаються своїми іменам, що прагнуть їх увічнити будь-якою ціною.

Наприклад, двісті років тому багатії платили гроші для того, щоб письменники їм присвячували свої твори. Зараз це вже вийшло з моди, але можу сказати з упевненістю, для твоїх нових знайомих буде дуже приємно, коли ти їх називатимеш по імені. (продовження…)

photo credit: @dino

І ще одна порція історій:

СВЯТІСТЬ СПРАВЖНЬОГО МОМЕНТУ

Одного дня Будду запитали: «Що робить людину святою?»

Він відповів: «Кожну година ділиться на певну кількість секунд, а кожна секунда – на певну кількість доль. Той, хто здатний повністю перебувати в кожній частці секунди, і є святий».

Одного японського воїна узяли в полон і ув’язнили. Всю ніч він не міг стулити очей, оскільки був переконаний, що вранці його піддадуть тортурам. Тут він пригадав слова свого Майстра: «Завтра не існує. Єдина реальність – це сьогодення».

Усвідомивши це, воїн тут же заснув. Людина, що звільнилася від лещат майбутнього, подібна до пташки в піднебінні або лілії в полі: жодних переживань про завтрашній день. Повне занурення в сьогодення. Ось що таке святість!

ДЗВОНИ ХРАМУ

На острові побудували храм з тисячею дзвонів. Дзвони, великі і малі, були прикрашені кращими майстрами світу. У сильну негоду, коли дув ураганний вітер, дзвін всіх дзвонів зливався в єдину симфонію і приводив в захват серце кожної людини. Пройшло багато століть, і острів занурився в океан. З ним під воду пішли і дзвони.

Стародавня легенда свідчить, що дзвони продовжували невпинно дзвонити, за бажання їх міг чути кожен. Натхненний легендою, один молодий хлопець відправився за тисячу миль послухати цей дзвін. Дні безперервно він сидів на березі океану, вдивляючись у бік острова, що потонув, і напружено вслухувався. Але він чув лише шум прибою.

Хлопець прагнув не обертати на нього жодної уваги, але безрезультатно: здавалося, цей шум заповнив весь світ. Так продовжувалося декілька тижнів. Всякий раз, коли його охоплював смуток, він ходив слухати сільських мудреців, з благоговінням тих, що віщали про таємничу легенду.

У його серці знов спалахувала надія, щоб…. знову загаснути після декількох тижнів безплідних спроб почути заповітний дзвін. Врешті-решт, хлопець вирішив відмовитися від своєї затії.

Можливо, йому і не призначено було почути музику дзвонів. Можливо, це була лише красива легенда. У цей останній день він відправився на берег, щоб попрощатися з океаном, з піднебінням, вітром і кокосовими пальмами. Він ліг на пісок і вперше прислухався до шуму прибою. Незабаром звуки моря так поглинули його, що хлопець вже майже не усвідомлював себе: він розчинився в глибокій тиші. І раптом в цій тиші він почув  дзвін від дзвонів!

Ніжний дзвін маленького дзвону, а за ним ще один, і ще, і ще… поки музика тисячі дзвонів не злилася в єдину гармонію, а серце хлопця не затрепетало в захопленому екстазі. Хочете почути дзвін дзвонів? Просто слухайте море. Хочете побачити Бога? Просто дивіться на світ довкола. (продовження…)

photo credit: Rose_Zhang

Привіт всім,я думаю у Вас зараз хороший настрій. Мені радісно коли радісно комусь.

Якось я подумала що хочу почитати щось таке маленьке і цікаве. І ось нарешті після довгого копирсання в неті я знайшла таку книжку під назвою “Для чого співає пташка?”-Ентоні де Мелло. Думаю Вам буде цікаво дізнатись про що вона. Так от, я вибрала ті притчі, які мені найбільше сподобались:

У ПОШУКАХ ВІСЛЮКА

Жителі села не на жарт стривожились коли побачили чоловіка,що мчався верхи на віслюкові по сільській вулиці.

- Куди ти так мчиш? – крикнули вони йому.
- Шукаю свого віслюка,-відповів дивак проносячись мимо.

Говорять, одного дня дзенський майстер Ріндзай намагався знайти своє тіло. Це видовище принесло величезне задоволення його непросвітленим учням. Інколи доводиться зустрічати людей, які говорять, що шукають Бога!)

ДУРНА РИБКА

- Даруйте, – запитала якось маленька рибка у великої, – а Ви не знаєте, де знайти океан?
- Океан там, де ти зараз знаходишся, – відповіла велика риба.
- Прямо тут? Але ж це просто вода. А я хочу знайти саме океан, – розчаровано зітхнула рибка і попливла шукати де-небудь ще.

-Нічого не шукай, маленька рибка. Шукати тобі нічого. Потрібно лише одне – дивитися.

ЧУЄШ, ЯК СПІВАЄ ПТАШКА?

Індуїзм дає величний опис відношення Бога до Всесвіту. Бог «танцює» Всесвіт. Він – Танцівник, Всесвіт — його Танець. Танець і танцівник – не одне і те ж, але вони не існують окремо один від одного. Танець не понесеш в коробці додому, якщо він тобі сподобався.

Як тільки танцівник припиняє танцювати, танець вмирає. У пошуках Бога ми надто багато думаємо, надто багато роздумуємо, надто багато говоримо. Навіть бачивши цей танець, який ми називаємо Всесвітом,ми постійно думаємо, говоримо (з іншими і з собою), міркуємо, аналізуємо, філософствуємо. Слова… Шум…

Занурся в безмовність і споглядай Танець. Просто дивися: зірка, квітка, аркуш, що в’яне, пташка, камінь… підійде будь-який фрагмент цього Танцю. Дивися. Слухай. Нюхай. Торкайся. Пробуй на смак. І, цілком можливо, незабаром ти побачиш і Його – Самого Танцівника!

Учень постійно скаржився Майстрові:

- Ти ховаєш від мене велику таємницю дзен.   Він ніяк не хотів приймати пояснення Майстра.

Одного дня вони йшли через горб і почули спів пташки.

- Чуєш, як співає пташка? – запитав Майстер.
- Чую, – відповів учень.
- Тепер ти віриш, що я від тебе нічого не ховаю?
- Так. Якщо ти дійсно почув спів пташки, якщо ти дійсно побачив дерево… ти вже все знаєш. Не потрібно жодних слів, жодних концепцій.
- Що-що? Що ти говориш?
- Ти чув сотні пташок і бачив сотні дерев? Постій! А чи бачив ти дерево? Якщо ти дивишся на дерево і бачиш дерево, це ще не означає, що ти побачив його по-справжньому. Коли дивишся на дерево і бачиш диво – лише тоді ти дійсно бачиш його! Чи відчував ти коли-небудь тиху радість від співу пташки? ! (продовження…)