teenbloog

Архів для Рубрики ‘Школа виживання

Дане питання постало переді мною досить недавно, хоча турбувало не один рік, тому підходячи  до “порогу власного життя” (повноліття) вирішив врешті його порушити, тим більш дискусія, в якій мені довелось взяти участь дала мені можливість підсумувати і узагальнити всі  аргументи, як і в підтримку даного явища так і в небажаність, так саме небажаність, а не неприпустимість ! Адже негативні сторони відносин хлопця і дівчини у підлітковому віці в фізичному  плані  ми зараз не розглядаємо і як би там не було це вибір і воля кожного (на перешкоді деяким діям може стояти лише закон).

Як би там не було повернемось до дискусії, і аргументів, які для того, щоб не провокувати у вас, шановні читачі, думку, що вони видумані буду писати в лапках,  оскільки вони були зібрані мною у різних людей   із різними думками і поглядами на життя. Не знаю чи вам це допоможе, але після цитат (аргументів) буду вказувати вік і життєвий погляд людини) .

Отож, чи потрібна дівчина хлопцю у 14-17 років: (далі…)

Been Crying (1)
Creative Commons License photo credit: Toni Blay

У кожного з нас своє життя. Ми змушені прийняти те, що воно нам “дарує”. Іноді стається так, що хтось кине гостре слово в спину. Тоді вже не важливо хто то був ; близький друг чи рідна душа … в очах всі вони постануть зрадниками. Я хочу зазначити, що скривдити може хто завгодно, але цього ніколи  не зробить людина, яка дійсно піклується про тебе. Це мені стало зрозуміло лише  тепер.

Але якщо вже так сталось, то чи  варта така людина прощення? “Ні”!!! Скаже хтось всередині тебе. Та не варто так гарячкувати. Всі ми люди і всі робимо помилки. Хоча гіркота образи, а то й несправедливості велика та все ж таки варто спробувати.

Звісно, на словах звучить краще аніж на ділі, це ніколи не буває легко. Мені теж доводилось із цим зустрічатись. Зокрема зі зрадою друга. От хіба можна пробачити людині , коли вона вірить не тобі, а іншому і при цьому ще й звинувачує тебе в не скоєному? Так, це образливо і доволі сильно обпікає почуття… Але, як кажуть, час лікує. Хоч на рані залишаться рубці, кривавих слідів на ній вже не буде. Навіть якщо людина так ніколи і не подивиться у твій бік, подивись ти!!! І не для того щоб звинуватити, а просто пробачити. Зробити це заради себе, щоб рухатись далі по життю. Адже образи тягнуть нас за собою в прірву!

thinking
Creative Commons License photo credit: Rik C.

Віра. Слово знайоме всім. Мабуть, не один раз вона тебе рятувала – коли хотілося здатися, впасти, кинути все напризволяще і забути, ця Добра Пані все ж знаходила відгук у твоєму серці. І ти раптом змінювався: нові ідеї, нові люди, нове натхнення…

Авраам Лінкольн  колись сказав слова, які згадує тепер весь світ. Ці слова стали натхненними для багатьох людей: “Якщо хочеш досягти успіху, ти повинен вірити в себе навіть тоді, коли в тебе вже ніхто не вірить”. Золоті слова! Але інколи буває дуже тяжко слухати розмови людей про те, який ти “безталанний” чи про те, що у тебе ніколи нічого не виходить. В душі починають рости сумніви, гасне вогонь життя…

Але СТОП!СТОП! Чи все має так погано закінчуватись. Абсолютно ні. Доведено, що коли людина у щось вірить – вона обов’язково цього досягне! Тож вперед! Не опускай руки! А розмови щодо твоєї буцімто”непридатності”- це тільки витівки людей, які тобі заздрять або хочуть, щоб ти покинув свою справу.  Але нам не потрібно йти на компроміс лише тому, що комусь це не до вподоби. Якщо ти відчуваєш, що це твоє, що кожен раз серце палає і ноги летять, коли ти  займаєшся своєю справою – ти на вірному шляху. І хай не мають місця у твоєму житті люди, які сумніваються в тобі! Варто лиш вірити в себе і незважаючи ні на що йти.  Вперед, до мрії!

Знаєте, сьогоднішній світ –  це складна технологія в якій виживають сильніші, мудріші, хитріші. І якщо ви задумаєтесь про своє життя то ви зрозумієте це. Нічого легкого не існує в цьому світі, щоб чогось досягнути, потрібно не мало попрацювати. Знаєте у світі 6 мільярдів простих людей, які живуть буденним  життям, що я маю на увазі: “робота – дім – робота”, вони не прагнуть чогось більшого, вони живуть, не знаючи скільки усього є чудового у світі, окрім роботи, так я їх не звинувачую, адже, щоб побачити щось чудове, прекрасне, захоплююче потрібні гроші, у цьому і  полягає суть життя кожної людини.Чи знаєте ви, як живуть люди які колись в такому віці як ми задумались про своє майбутнє, задумались і подумали, які будуть вони у майбутньому, коли виростуть, ким вони стануть і знаєте я зараз задумався, ким я буду: чи буду я, як 95% людей на планеті просто жити як звичайна людина чи буду прагнути чогось досягти у цьому бурхливому житті…

На планеті Земля є 5% людей, які стали “богами” для нас, завдяки їм ми маємо інтернет, комп’ютер усі можливі програми до нього, телефони, усі наші сучасні технології – це колишні вчинки таких самих людей як ми, просто вони задумались про своє майбутнє. Дивлячись відео одного мільярдера Білла Гейтса, який досягнув свого успіху завдяки своєму розуму – створивши у 15 років першу програму, а у 17 років написав програму, на якій заробив перші 5000$, а у 21 років став мільйонером.

Він говорив, щоб досягнути чогось у своєму житті,потрібно  знайти роботу яка вам принесе, не тільки гроші, але й задоволення, коли ви будете ходити на роботу і не будете відрізняти роботу від відпочинку. Знаєте, а Білл  має рацію,  якщо заробляти гроші задля грошей – то це марна трата свого дорогоцінного життя, адже життя не вічне і з кожним прожитим роком ми будемо це розуміти усе краще і краще, але поки ми ще молоді у розквіті сил, потрібно боротися, добиватися своїх мрій і бажань, адже усього можна досягнути, тільки потрібно дуже захотіти і хоч трохи робити якісь кроки до їх здійснення. (далі…)

Чи доводилось вам втрачати близьку вам людину? І під словом втрачати я маю на увазі, саме втрачати назавжди. Особисто я надіюсь, що у вас такого ніколи не траплялося, і сподіваюсь не трапиться.

Мені довелося втратити батька. І я знаю як це відчувати нестерпну біль і не розуміти що робити далі. Цією статтею я хочу допомогти тим хто опинився у цій самій ситуації і не знає що робити далі.

Передати стан людини яка втратила близьку людину не можливо. Нестерпний біль, нерозуміння світу, заперечення всього, байдужість до життя, повна відсутність віри у щасливе майбутнє. І що робити? Я безліч разів ставила перед собою це питання – ЩО РОБИТИ? І кожен раз відповідь була інакшою.

  • Багато хто не знає як себе вести при людях. У старі часи було прийнято що родина померлого повинна ходити у чорному і виражати свій смуток. На сьогодні, хочу тобі сказати, це вже застаріло. Запам’ятай, ти повинен вести себе так, і одягатися так як тобі комфортно! Зрозумій що людині яка померла, найменше хочеться бачити те як ти страждаєш. Говори з людьми так як тобі хочеться. Якщо хочеш поговорити про це – говори, якщо ні – то ні. І не думай про те що подумають люди. Це не важливо.
  • Дай собі час оговтатись. Не вимагай від себе неможливого. У тебе сталося горе, і тобі потрібен час, як найменше зрозуміти це.
  • Згадай про те, що не лише ти втратив цю людину. Намагайся спілкуватися і підтримувати людей які опинилися у тій самій ситуації що і ти.
  • Не звинувачуй себе ні у чому. Повір,та людина пробачила тебе, що б ти не зробив. І за що не встиг попросити вибачення.
  • Це мабуть зрозуміє лише той, хто був у цій ситуації. Ти можеш поговорити з цією людиною. Можеш про себе, або пошепки. Можеш навіть і у голос. Він чи вона почує тебе. І повір тобі стане легше.
  • Багато хто каже що не можна слухати музику. Але знаєш – я слухала, бо мені так було легше. Роби так щоб якомога легше пережити це. І не слухай нікого.
  • На рахунок сліз, це особиста справа кожного. Повторюсь – вирішуй сам.

З часом рани загоюються, перестають пекти. Але вони ніколи не зникають. І іноді вони починають боліти ще сильніше. І що робити тобі? Я навіть і не знаю.

Треба мабуть зрозуміти що все робиться для чогось. І повірити що так треба. Що так мало статися. І головне вірити що тій людині зараз не боляче і їй добре.

Такі ситуації роблять нас сильнішими. Але ми хочемо кричати від того що не такою ціною ми хотіли подорослішати, не такою ціною стати сильнішими. Так не мало статися, але сталось. Потрібно знайти в собі сили прийняти і змиритися.

Ти можеш говорити про це з рідними, друзями, або коханими. І ти повинен мати хоч когось з ким можеш поділитися думками та переживаннями, інакше ти просто закриєшся у собі, а відкритися буде дуже тяжко.

Якщо ви хочете поговорити про це зі мною, буду рада підтримати і допомогти.


Дрібнички

количество читателей онлайн и всего UA TOP Bloggers

  • Катя: Я ізгой в університеті майже ні з ким не спілкуюсь. Я вважвю себе хорошою людиною,
  • Єлизавета: Чудова стаття, цілком погоджуюся з думкою автора.)
  • qwerty: Фігня все це