teenbloog » Спілкування

Як треба сваритися, щоб не посваритися?…

teener — Mon, 09 Nov 2009 14:07:14 +0000

Нерідко трапляється коли із-за якоїсь дрібниці, яка просто нічого не варта, розпалюється велика сварка. Слово за словом, і ось уже опоненти ображають один одного грубими словами і сварка набуває ще більших масштабів.

Такі ситуації трапляються в житті кожної людини, а особливо у підлітковому віці. Так сварка з батьками чи друзями річ неприємна, але сварка з коханою дівчиною – просто катастрофа.

Став я після того шукати відповіді на питання «Як треба сваритися, щоб не посваритися?..»

Насправді є дуже багато способів уникнути сварок, хоча психологи кажуть, що іноді сваритися навіть корисно, щоб позбутися негативної енергії! Ото зовсім здуріли. Хочеш позбутися негативної енергії іди у спортзал, а не зривай злість на людях, якими ти дорожиш. Навіть, тоді коли ти й свідомо хочеш уникнути сварки, іноді дуже важко оволодіти своїми емоціями та тримати їх під контролем. Але потрібно вчитися контролювати свої емоції, думки, тіло та закаляти свій характер.

Мені дуже подобається позиція кота Леопольда, який весь час казав «Друзі, давайте жити дружно!». На жаль не всі з цим погодяться. Наприклад, у мене є знайомі, які категорично проти того, щоб згладжувати ситуації. Мовляв, не можна йти на повідку у інших, бо тоді ніколи не зможеш відстояти свою думку. Якщо ти думаєш так само, це твоє право, і в чомусь ти, навіть, правий. Але якщо твій опонент у сварці це дуже близька тобі людина чи твоя кохана то чи потрібно, ось так відразу рубити з плеча?

Пропоную розглянути декілька простих методів, які допоможуть запобігти сварці.

Коли є найменша можливість уникнути конфлікту, старайся її використати. Словесну перепалку придуши ще в зародку, наприклад змінивши тему розмови. Ні в якому разі не ображай опонента грубими словами, якщо ти дійсно хочеш уникнути сварки. Акцентуй увагу на ситуації, а не на співбесіднику. Фрази типу «Це все через тебе…» або «Це все твоя провина…» тільки більше розпалять сварку та образу.

Тримай свої емоції на замку, розмовляй спокійно та зважено. Підвищений тон та крик ще ні до чого доброго не приводили. До того ж є така думка, якщо людина починає підвищувати голос, значить вона відчуває свою провину і намагається криком вплинути на хід подій.

Під час сварки не згадуй давно забуті образи та непорозуміння. Це тільки укріпить кожного з вас на своїй позиції і знайти спільну мову буде ще тяжче.

Є ще один метод. Він полягає у тому, щоб згоджуватися з усіма аргументами опонентки, які вона висуває. Весь фокус у тому, що якщо немає про що сперечатися, то навіщо тоді сваритися. Дай їй зрозуміти, що вона для тебе найцінніше і ті суперечки не варті вашого часу. І не забувай, твоя посмішка і доброзичлива інтонація – найкращі помічники у скрутних ситуаціях.

Та все ж таки, якщо сварки уникнути не вдалось, а ти хочеш примирення, що робити далі?
«Якщо жінка неправа, треба попросити у неї пробачення» – так кажуть франзуци, а вони на цьому знаються!

Як помиритися після сварки.

Якщо ви відноситесь до категорії людей, які повільно відходять від емоціональних потрясінь, то найкраща тактика для вас обох, це взяти невеличкий тайм-аут. Проведіть деякий час наодинці з самим собою і обдумайте деякі питання. Хто правий? Чия позиція справедлива? Чи варто було взагалі через це сваритися? Наскільки це важливо принципово? Що ви могли зробити?

Коли ти зможеш тверезо оцінювати ситуацію та причини сварки та захочеш помиритися зі своєю другою половинкою, то просто підійди до неї та запропонуй просто поговорити. Керуйся фактами, а не емоціями.

Дуже важливо, щоб кожна сторона мала змогу висловити свою думку з цього приводу, і ні в якому разі не перебивай співбесідника. Будьте чесними. Вислухайте один одного, проясніть ситуацію та помиріться, ви ж не чужі один одному люди, я впевнений, що ви зможете знайти спільну мову. Після примирення дуже важливо провести деякий час разом. Випийте разом кави, прогуляйтесь парком чи подивіться, якесь романтичне та приємне кіно.

Якщо ви відноситесь до категорії людей, які швидко спалахують і також швидко заспокоюються, то найкраща тактика для вас, це відноситися до сварок з почуттям гумору. Посварились, помирились. Не бійтесь робити перший крок для примирення, не бійся жартувати. Можеш згадати, якийсь кумедний випадок з ваших стосунків, чи розповісти вірш, можна щось на кшталт:

Мир миром, пироги з сиром,
Варенички в сметані,
а ми друзі і кохані –помирімося!

Як відомо, вміння сміятися над собою виручало людей ще й не у таких ситуаціях. Не сприймайте сварки надто серйозно, і тоді вони дійсно перестануть бути серйозними. Для вас, як для людей які швидко заспокоюються найважливіше не втрачати контакт з другою половинкою, не дозволити кожному з вас залізти у свою «захисну» мушлю та не показуватися з неї. Це точно не посприяє вашому примиренню.

А взагалі живіть мирно, радіючи кожній хвилині спілкування! Життя таке прекрасне!

Схожі статті:

Правила етикету, які повинен знати кожен!

teener — Tue, 03 Nov 2009 09:11:41 +0000

photo credit: brownwindsor

З самого раннього дитинства ми розрізняємо симпатичних, менш симпатичних та неприємних людей чоловіків та жінок. В чому скривається причина такого різного сприйняття? І що робити, щоб завоювати прихильність оточуючих?

Відповідь проста – про людей судять по їх поведінці в суспільстві. Основні правила поведінки, які прийняті суспільством, називаються етикетом.

З давніх часів у кожному королівстві був свій етикет – свої правила пристойності. Це була ціла наука, яку потрібно було вивчати і володіти нею досконало. Це була дуже важка, кропітка праця, але з часом правила поведінки спрощувалися (нам вже не потрібно при зустрічі робити незвичні па та поклони з капелюхом, як це було при дворі Людовика XIV) і набули загальних рис.

Так що нам ще пощастило. В основі сучасного етикету лежать досить прості правила поведінки. Їх не так багато, і якщо, ти вивчиш норми етикету і не забудеш ними правильно користуватися, в будь – якій найвишуканішій компанії ти будеш почуватися вільно та розкуто і завжди будеш мати перевагу перед багатьма юнаками, які на жаль не користуються цими правилами. Тому читай далі та мотай на вус.

Деякі загальні правила етики.

Основне правило можна сформулювати так:

Дівчата мають перевагу перед хлопцями.
Жінки – перед чоловіками, старші перед молодшими.
Інваліди чи хворі перед здоровими.

Наприклад вони вирішують, чи починати з ким не будь розмову, першими входять до кімнати і т.д. При знайомстві роблять інакше: спочатку називають дівчині ім’я хлопця, старшому ім’я молодшого. Дівчатам, жінкам, людям похилого віку слід поступатися місцем у громадському транспорті.

По сходам хлопець повинен іти так, щоб мати можливість в разі необхідності допомогти дівчині. Тобто піднімаючись, знаходитися за нею, а спускаючись – перед нею. Якщо ти когось ненароком зачепив то обов’язково вибачся.

Щоб мати хороші манери, дуже важливо правильно тримати своє тіло. Потрібно зажди керувати своїми рухами: сидиш ти чи стоїш. Негарно ходити занадто швидко, перестрибувати через кілька східців на сходах. Руки при ходьбі повинні рухатися легко, природно. Упиратися руками в боки , засовувати їх в кишені – дурний тон.

Манера сидіти часто дозволяє судити про те наскільки людина вихована. Сидіти потрібно рівно на передньому краї стільця (до речі і для твоєї постави це дуже важливо), не розводь занадто коліна, не закладай ногу за ногу.

Від багатьох досить поширених поганих звичок необхідно позбуватися.
Наприклад, чоловіку недопустимо ходити неголеним – це негігієнічно та неестетично. Дурним тоном вважається мати недоглянуті руки. Нігті повинні бути не надто короткими. Кусати нігті недопустимо. У багатьох є звичка розчісуватися у компанії інших людей. Це верх непристойності. Погана звичка сякатися у хустинку у присутності інших людей та прочищати ніс.

Мовний етикет або етикет спілкування також має дуже велике значення.

Привітання

Хто повинен вітатися першим?

При зустрічі зі знайомими людьми обов’язково привітайся. Прийнято вітатися не тільки зі знайомими але із людьми, які живуть по сусідству.

По встановленому звичаю, першими вітаються хлопці з дівчатами, чоловік з жінкою, молодший зі старшим. Якщо ти хочеш звернутися до когось з проханням то спочатку ввічливо привітайся, а потім вже перейди до справи. Зі знайомими людьми вітайся не тільки тоді коли ти впевнений в тому, що вони тебе помітили, але і тоді коли не впевнений чи помітили вони твою присутність. Неважливо, якщо ти в цьому випадку не отримаєш відповіді.

Якщо ти прийшов в гості не забудь, що той хто прийшов пізніше завжди вітається з усіма присутніми перший. Якщо ти прийшов , коли вже всі сидять за столом, повинен спочатку привітатися з дівчатами, а потім – з хлопцями.

Коли звертаються на «ТИ» а коли на «ВИ»

У минулі часи писалися цілі трактати про те, як люди повинні звертатися один до одного. В наші дні це питання не здається таким складним. «Ти» звичайно кажуть один одному родичі, друзі, діти. Дорослі звичайно звертаються до дітей на «Ти» Існують люди, які вважають, що звернення до когось на «Ти», дає їм право вести себе в розмові зверхньо. Це глибоко помилкова думка. На “Ви” звертаються до всіх незнайомих та старших від тебе людей.

Необхідно звертатися до всіх у ввічливій формі.

Розмови по телефону

В наші дні телефон став найбільш розповсюдженим засобом зв’язку, який допомагає в повсякденній робот і приватному житті. Не варто нагадувати, що не будь-який час підходить для розмов по телефону. Не слід телефонувати другу чи подрузі рано вранці чи пізно ввечері, а тим паче вночі.

Починаючи розмову не забудь привітатися, а закінчуючи попрощатися. Якщо в тебе гості, а тобі хтось телефонує зведи розмову до мінімуму. Окрема тема, це спілкування по телефону у людних місцях та громадському транспорті.

Часто доводить бачити, як хтось їдучи у автобусі чи тролейбусі розмовляє весь час по телефону долучаючи мимовільно до розмови всіх пасажирів у салоні. Це просто верх непристойності та невихованості.

Всім пасажирам транспорту зовсім необов’язково бути учасником вашої розмови з товаришем.
Коли тобі хтось телефонує, а ти знаходишся десь у місті або у громадському транспорті де навколо багато людей, то просто вибачся перед товаришем, поясни йому, що ти зараз не можеш розмовляти і передзвониш йому, коли будеш мати можливість.

Якщо ти запам’ятаєш всі ці прості правила і надалі будеш їми користуватися, то можна сказати, що ти оволодів найважливішими основами сучасного етикету, і це тобі ще не раз стане це в пригоді. Тому що виховані люди завжди мають перевагу над іншими та й дівчата це цінують.

Схожі статті:

Посміхаймося- бо ми того варті :)

teener — Mon, 21 Sep 2009 12:28:09 +0000

photo credit: Marcus Vegas

Посмішка завжди була ознакою сильних та впевнених людей. Якщо ти спокійний та посміхаєшся, то твоя особистість справляє досить інше враження, ніж обличчя людини, яка завжди має чимось заклопотану фізію.

Посмішка – це найважливіший засіб спілкування. Опинившись у чужому оточенні ти вмить відчуєш полегшення, побачивши на обличчях людей теплі та щирі посмішки. І люди, яких ти досі ніколи не знав перетворяться у твої друзів. Посмішка – це невербальне послання, яке каже людині: «Не хвилюйся, все добре, тобі нічого не загрожує»

Японська приказка каже: «Сильніший той, хто посміхається».

Посмішка – це ефективний інструмент позитивного впливу на себе та оточуючих. Якщо м’язи твого обличчя «працюють на посмішку», то відбувається набагато більше, ніж ти можеш собі уявити: м’язи активізують нервові закінчення на обличчі, і тим самим посилають у мозок «позитивний» сигнал. Перевір це саме зараз!

Посміхнись (неважливо, якщо вийде якась гримаса, вся суть в тому, щоб працювали потрібні м’язи). Зберігай це положення десь 30 секунд. Якщо ти чесно проведеш цей експеримент, то зможеш точно відповісти, що насправді відбувається в результаті.

Якщо ти виконував цей експеримент в перший раз, то тепер можеш точно відповісти, що після нього відчуваєш себе краще. Не віриш! Так просто спробуй, для цього тобі потрібно витратити менше 1 хвилини.

Тренування посмішки

Суть тренування полягає в тому, що ти вчишся декілька разів на день «тримати на обличчі посмішку» приблизно 1 хвилину. Цю вправу можна проводити де завгодно та в будь який час, хоч зараз перед монітором твого комп’ютера. Цікавий наступний факт, який виникає при цьому тренуванні.

В перші секунди у тебе замість посмішки може вийти гримаса, особливо якщо ти ще й роздратований чимось. Приблизно через 10 секунд ти почнеш здаватися смішним самим собі. Це означає, що твоя гримаса почне трансформуватися у справжню посмішку. Потім почнеш потроху глузувати з самого себе. Ти питаєш себе, чи дійсно у цій ситуації потрібно так нервувати та дратуватися, чи можна вирішити проблему іншим шляхом?

Через декілька секунд ти відчуєш полегшення, і з цього моменту все піде на краще.

Німецький психолог В.Ф. Біркенбіль дає декілька порад, як потрібно користуватися посмішкою у різних життєвих ситуаціях.

1. При розмові по телефону
Посміхнись перед тим, як взяти трубку чи набрати чийсь номер. Цей маленький трюк створить приємну атмосферу для розмови, тому як твій співбесідник буде відчувати твій позитивний настрій.

2. Якщо ти роздратований
Посміхнись в саме той момент коли чимось роздратований! Виконай вправу хоча б протягом однієї хвилини і ти відчуєш покращення свого психологічного стану.

3. Якщо ти в компанії з незнайомими людьми
Саме в цей момент люди виглядають досить похмуру та надмірно: частково через невпевненість, як сприйме їх інша людина, а частково, тому що вони завжди так виглядають. Тому в даній ситуації потрібно свідомо посміхатися. Ти наче кажеш: «Давай дружити!» Цей легкий жест проявить твої дружні наміри. Інша людина відреагує більш відкрито і дружньо. Таким чином тобі буде легше зближуватися з людьми.

Тому, посміхаймося-бо ми того варті!

Використані матеріали: О психологии легко

Схожі статті:

Що таке самотність?

teener — Thu, 12 Mar 2009 07:10:34 +0000

У підлітковому віці, як би дивно це не звучало, проблема самотності- це дуже актуальне та важливе питання, яке потребує відповіді. Давай-но розберемося що ж таке самотність?

Самотність – це відчуття порожнечі. Ти відчуваєш, що ізольований від світу, ти тікаєш від сім’ї, друзів,соціуму. Є різні типи самотності. Ти міг відчувати самотність, як якесь невизначене почуття, що не зовсім правильно, свого роду якусь душевну порожнечу. Або ти міг відчувати самотність, як дуже сильну душевну біль. Один тип самотності може бути викликаний втратою ближньої тобі людини, інший коли ти відділений від коханої людини. Наприклад, ти можеш відчувати себе самотнім, коли твій друг чи подруга у від’їзді.

Почуття самотності може напасти на тебе в будь-яку хвилину, навіть без явної на те причини. Хороша новина полягає в тому – що насправді справи будуть налагоджуватися, тобі просто потрібно рухатися вперед, ступаючи крок за кроком .

Ми ростемо та змінюємося і разом з цим у нас з’являються нові відчуття, точніше ми починаємо сприймати речі трохи по іншому, більш серйозно та зважено. В додаток до очікування та хвилювання, ми також часом відчуваємо самотність. І не завжди причина криється в тому, що ми на самоті. Ти можеш залишатися один на протязі довгого періоду і не відчувати самотності, з іншої сторони, ти можеш знаходитися серед друзів і в знайомому місці та відчувати самотність, навіть не підозрюючи у чому ж причина!

Найкращий спосіб зрозуміти самотність, це проаналізувати, як люди відчувають це почуття. Ти відчуваєш себе самотнім коли:

Ти знаходишся на самоті і відчуваєш, що у тебе нема більше вибору, крім як залишатися на одинці;

Ти відчуваєш, що тобі не вистачає спілкування;

Ти стоїш перед змінами у житті – нова школа, новий будинок, нові друзі чи будь-які інші зміни;

Ти відчуваєш, що тобі ні з ким поділитися своїми почуттями;

Ти сприймаєш себе, як недоступний для інших, непривабливий, не вартий уваги, навіть якщо інші не розділяють цієї думки.

Самотність не означає бути наодинці!

Є деяке неправильне сприйняття самотності. Треба зауважити, що самотність не означає, що ти залишився сам. У тебе в житті, напевно, виникали ситуації, коли тобі хотілося побути на самоті. І це нормально!

Коли самотність зачіпає нас, ми починаємо відчувати себе одинокими і через це сумуємо. Кожен з нас може відчути себе самотнім, але ми знаємо, що можемо отримати компанію від наших батьків чи друзів, і скоро будемо відчувати себе краще. Ми можемо змінити наш настрій. Але тоді, коли ми відчуваємо, що потрапили у пастку нашої самотності, і з цим приходить відчуття безнадійності та відчаю – це стає реальною проблемою.

Почуття самотності може бути підсилено твоїм не правильним сприйняття того, що з тобою відбувається. Підлітки часто сприймають самотність так:

«Самотність – це ознака слабкості та незрілості».

«Зі мною щось не так якщо я почуваюсь самотнім. Це ж повинні бути найкращі роки мого життя».

« Я, напевно, такий один хто відчуває самотність».

Досліди психологів показують, що підлітки, які думають про самотність, як про слабкість часто зіштовхуються з такими проблемами:

Великі труднощі, у взятті на себе відповідальності, в самоствердженні, в представленні себе в компаніях, розмовах по телефону та на вечірках.

Труднощі в саморозкритті, та в спілкуванню з іншими людьми. Тенденція очікування того, що його відхилять.

Одинокі підлітки стверджують, що через самотність вони відчувають депресію, злість та те, що їх ніхто не розуміє. Вони можуть стати дуже критичними по відношенню до себе, чутливими до навколишніх обставин, почати жаліти себе або починають винити інших у своїх проблемах. Коли це починає відбуватися, підлітки тільки укорінюють свою самотність. Вони стають дуже збентеженими, втрачають мотивацію для спілкування та ізолюють себе від людей.

Інші підлітки навпаки стають дуже активними та нав’язливими у спілкуванні, не оцінюючи наслідки такої поведінки. Пізніше вони можуть відчути себе не задоволеними такими відносинами.

Як ми сприяємо нашому почуттю самотності?

Самотність – це пасивний стан. Іншими словами, якщо ми не проявляємо ніякої активності, для того, щоб змінити ситуацію ми можемо крутитися в циклі самотності. Ми сподіваємося, що це відчуття зникне, але цим ми тільки дозволяємо окутувати нас ще більше. Ми тримаємо самотність в собі, але заглиблювання у це почуття може призвести до депресії та відчуття безнадійності, що тільки погіршить стан.

Що робити з почуттям самотності?

По-перше, визнай, що ти відчуваєш самотність, не ховайся і не бреши самому собі. Щоб перестати відчувати себе самотнім, ми спочатку повинні визнати, що відчуваємо її. Іноді визнати це дуже складно. Тоді ми повинні виразити свої почуття у якомусь іншому вигляді. Ми можемо описати це у власному щоденнику, чи написати листа до уявного друга, намалювати картину, написати пісню.

Потрібно робити те, що дозволяє нам виразити свої власні почуття. Вираження власних почуттів заставляє нас помічати багато речей, які пов’язані з нашим почуттям самотності, це наш гнів, злість, невпевненість у собі. Ми почали б помічати, звідки виникають ці почуття, і як вони впливають на наше життя. Оскільки ми починаємо помічати деякі зв’язки, ми будемо в змозі почати робити зміни.

Ти повинен визнати, що самотність – це те, що можна змінити. Також ти повинен знати, що самотність це не тільки твоя проблема.

Відчуття самотності повинно сприйматися як індикатор якихось твоїх потреб, які ти ще не задовольнив.

Проаналізуй свої потреби. Твоя самотність може бути наслідком цілої низки потреб. Це може бути потреба у більш широкому колі друзів, чи потреба справжнього товариша. Можливо, у тебе є потреба зробити деякі речі тільки для себе.
Подумай про це та зроби висновки!

Схожі статті:

Чому мене дівчата не кохають?

teener — Sun, 01 Mar 2009 21:54:40 +0000

Всі хлопці хочуть від дівчат тільки одного, правильно – спілкування. Проблема більшості хлопців у тому й полягає, що спілкуватися вони не вміють. Не вміють спілкуватися – не подобаються дівчатам.

Хтось легко знаходиться спільну мову з ким завгодно і вільно почувається у будь-якому товаристві. Таких людей називають «душа компанії». Більшість хлопців у великій компанії почуваються вкрай незатишно, а якщо там ще й дівчинка! Взагалі, наче води в рот понабирали.

Але жити якось потрібно і з дівчатами спілкуватися не тільки корисно, але ще й дуже приємно та цікаво. Скажи, чому ти втрачаєш дар мови, щойно опинившись у компанії з дівчатами? Основна причина – невпевненість. Отож потрібно з нею боротися, а почати можна хоча б з цього:

Частіше посміхайся!

Скажеш ти : «Скільки можна одне й те саме: посміхайся, посміхайся, а нема в мене настрою та й не хочу вести себе наче клоун!». Насправді ти помиляєшся, посмішка дуже дієва штука. Посміхаючись, ти надсилаєш оточуючим аж два повідомлення: перше – «Ви мені подобаєтесь», друге – «Щоб там не казали, а я таки чогось вартий!»

Крім того, психологи кажуть, це чудовий засіб подолання депресії, бо ж як можна і посміхатись, і журитись одночасно. Просто будь веселим і посміхайсь, і всі твої негаразди як рукою зніме.

Навчися піднімати собі настрій самотужки, послухай улюблену музику, пограй у якусь спортивну гру чи просто погуляй на свіжому повітрі. Не пам’ятаю хто це сказав, але цитата дуже доречна : «Якщо ти здатен завжди посміхатися життю, життя завжди посміхнеться тобі».

Візьми собі за правило щодня вступати у розмову хоча б з трьома незнайомими людьми. Спочатку щось запитуй чи пропонуй свою допомогу, якщо вона потрібна. « І нащо воно мені?» – спитаєш ти. А от нащо. По-перше, ти долаєш власну скутість, по-друге, вчися помічати у людях щось цікаве -це допомагає зближуватися з людьми.

Мистецтво слухати
Як ти слухаєш співрозмовника? Справді слухаєш чи чекаєш черги аби вставити свої п’ять копійок?

Скажи про свої почуття

Що робити, коли дівчина така ж мовчунка як і ти. От сидите ви поряд і якось аж ніяково, хоч під землю провалися. Тоді просто так і скажи, яка безглузда ситуація виходить , коли так сидіти і в мовчанку гратися. Це щире визнання допоможе позбутися напруги.

Коли ти – «не ти»

Уяви себе дуже комунікабельним хлопцем та спробуй поводитися відповідно. Насправді ти це те, що ти сам про себе думаєш, отож негайно змінюй про себе думку!
І на останок, не бійся кумедних ситуацій! Вміння посміятися над собою завжди цінилося і цінитиметься ще довго.

Схожі статті:

Це нормально сказати «Ні»

teener — Sun, 25 Jan 2009 15:40:42 +0000

Давай уявимо конкретну ситуацію…

Тобі 17 років. Ось всі події, які трапилися з тобою сьогодні! Добре?

Твій друг попросив у тебе на вихідні твій mp3- плеєр, і ти погодився (хоча не хотів).

У неділю вранці ти домовився з друзями піти у кіно, але у школі тебе просять прийти у неділю, щоб зробити стіннівку до Дня Математики (ти погоджуєшся, хоча не хотів це робити).

Телефонував однокласник і хотів поговорити про матеріал по історії, який йому потрібно підготувати. Ти погоджуєшся. Це займає годину твого часу.

У тебе є шкільна робота, на яку тобі потрібно, щонайменше 3 години. Для виконання тобі потрібен Інтернет. Але вдома, якісь проблеми з Інтернет з’єднанням , і ти вимушений їхати на автобусі до міської бібліотеки. І так далі…

Знайома картина? Завжди казати «Так» може стати звичкою. Є хороші звички, а є не дуже і звичка завжди відповідати «Так» належить саме до тих, без яких можна і обійтися. Завжди відповідати «Так» може нашкодити тобі.

Іноді ми повинні відповісти «Ні».

Так само, як сказати НІ наркотикам, НІ алкоголю. Ми повинні знати свою межу і бути готовими притримуватися її. Скажи «Ні» і розумій це! Якщо щось за межами границь, які ти встановив собі сам, будь готовий сказати «Ні» і май це на думці!

Але як сказати «Ні»?

Всі ми опиняємося у ситуаціях коли знаємо, що повинні сказати «Ні», і все ж таки ми не знаємо, як це зробити, тому що ми хвилюємося про поведінку інших людей. В більшості ситуацій ти завжди кажеш «Так», хоча глибоко у душі хочеш сказати «Ні». Ти хвилюєшся, що можеш зіпсувати стосунки з іншою людиною, якщо не даси згоди.

Ти, як і багато інших людей, можеш відчувати свою провину через те, що ти сказав «Ні». Таким чином все закінчується тим, що ти відчуваєш себе відповідальним за почуття іншої людини, мовби її щастя залежить від твоєї згоди.

Але не забувай, всі ми відповідальні лише за свої власні почуття. Ніхто більше не може мати такої відповідальності крім тебе. І коли ти весь час кажеш «Так», люди звикнуть до того, що ти зі всім погоджуєшся. Ти не дозволяєш цим людям брати відповідальність за свої власні почуття.

Обдумай ретельно ситуації, на які ти погодився недавно. Ти вважаєш, що через те, що ти сказав «Ні», коли у тебе попросили твій плеєр, дружба зруйнується? Так? Ну тоді, це була не дружба.

Це добре бути корисним, уважним та охочим допомогти, але є велика межа, між бути корисним і бути використаним. Невже ти хочеш відчувати себе, наче ганчірка для миття підлоги?

Все ж більша частина з нас вважає, що якщо ми відповіли «Ні», це означає, що до нас вже не можна звернутися за допомогою. Цим ми створюємо негативну залежність в наших стосунках з іншими людьми, що не є нормальним. Здорові стосунки – це коли ти можеш бути відкритими та чесними , бути щирим про свої почуття і знати, що інша людина приймає це.

Також важливо знати, що ти не оцінюєшся і можеш бути РЕАЛЬНИМ у стосунках з людьми. Такі стосунки дійсно базуються на дружбі, а не на тому чи скажеш ти «Так», всякий раз, коли тебе щось попросять, в такому разі ти будеш відчувати себе пригніченим та «контрольованим» іншою людиною.
Ти можеш це змінити!

Як навчитися казати «ні» коли це потрібно?

Зміни почнуться коли ти зрозумієш, чому ти так часто відповідаєш на все «Так», що змушує тебе це робити?

Зроби список з недавніх ситуацій де ти відповів «Так» і «Ні». Спитай себе , що тебе змусило відповісти «Так», коли ти насправді цього не хотів. Переоціни свої відповіді і подивись реально, як би ти міг сказати «Ні», коли це потрібно і проаналізуй наслідки. Ти зрозумієш, що відповідь «Ні» була б прийнята іншою людиною і ваші стосунки не були б зіпсовані.

Як говорити «ні» на практиці?

Є два типи комунікації між людьми. Усна (розмовна) і не усна комунікація (жести та мова тіла).
Коли ти відчуваєш, що мусиш сказати «Ні» і готовий це зробити – говори і розумій це. Говори це спокійно, в твоєму голосі повинен звучати повний контроль над собою і ситуацією. Твої жести повинні відповідати тону твого голосу. Дивися людині в очі і не відводь погляд.

Можливо, це буде для тебе трохи важким перші пару раз, тому що ти ламаєш звичку, яку ти сформував на протязі деякого часу. Це займе час.
Ти можеш тренувати свою усну і не усну комунікацію вдома доти, доки не почнеш відчувати себе повністю комфортно.

Що якщо я кажу «ні», а інша людина мене не слухає?

Якщо ти сказав «Ні», а людина, якій це адресовано не звертає на це уваги та не слухає, просто заяви йому ще раз , що ти незгодний і «Ні» це в кінці кінців – «Ні» подобається це йому чи ні. Ти маєш казати те, що насправді думаєш, і інша людина повинна поважати твої слова і почуття.

Якщо вони тебе не слухають, значить вони тебе не поважають, і в цій ситуації ти повинен зрозуміти, що ж відбувається. Покажи, що твоє «Ні» означає «Ні», а не навпаки. Не йди на компроміси. Це твоє життя. Твій вибір. Якщо комусь це не подобається, то вони дізнаються, що ти говориш те ,що думаєш і думаєш те, що говориш, і це потрібно прийняти, інакше ваші стосунки не будуть ґрунтуватися на довірі та повазі, а якщо цього нема, то чи потрібні тобі такі друзі взагалі?

Нормально, коли люди розуміють, що твоє «Ні» означає «Ні», а «Так» означає «Так».

Не забувай казати «Так» коли це потрібно.

Ми часто чуємо, що ми ростемо і маємо бути уважними до інших, маємо допомагати людям. Важливо зрозуміти, що є здорова егоїстична поведінка, тобто цілком нормальна та правильна. Ти маєш право казати «Ні» і не відчувати при цьому якоїсь провини.

Оскільки ти проявляєш увагу до себе та своїх почуттів, ти будеш мати набагато більше бажання відповісти «Так» в інших випадках, і ти будеш казати це тому що ти цього хочеш, а не через якісь обставини.

Схожі статті:

Розвиваємо почуття гумору :)

teener — Sun, 25 Jan 2009 14:58:12 +0000

«Люди готові платити більше грошей за розваги, ніж за знання». Вже не пам’ятаю кому належить ця фраза, але я все більше замислююся на роллю гумору та сміху у спілкуванні взагалі? Розважальна? Так, але не тільки. Миротворча? Безперечно. Лікувальна? Комунікативна?..

Одне незаперечне: ролей цих можна нарахувати, що пальців на руках не вистачить.
Усі люди мають потребу спілкуватися один з одним. Але чомусь так стається, що з кимось хочеться зустрічатися частіше і говорити довше, а інших ми обминаємо тридесятою дорогою. Чому це так? І, що не менш важливо, чи можна вважати нормальним такий стан речей? На цей рахунок існує багато різних думок.

Виявляється, що такий відбір, поділ усього люду на «тих» і «не тих» відбувається в нашій голові десь на рівні підсвідомості. Бо ми завжди надаємо перевагу спілкуванню з людьми, які володіють почуттям гумору, а тих, що сприймають усе надто серйозно намагаємося уникати. Адже добрий гумор допомагає створити під час розмови невимушену атмосферу, можна, навіть, сказати психологічний комфорт. Коли ми сміємося, то почуваємося вільніше, а ті, хто з нами поруч стають ближчими. Ти, мабуть, не раз відчував під час тривалої бесіди потребу розслабитися, зняти напругу? Навіть дуже серйозні речі сприймаються набагато простіше і запам’ятовуються значно краще, коли в них є бодай трошки гумору.

Добре розвинуте почуття гумору допомагає зберегти нам наше ж почуття власної гідності. Захистити нас від жалю до самих себе (а інколи так хочеться погладити себе по голівоньці). Трапляється так, що буває достатньо внести в конкретну ситуацію елемент комічного – і життя на очах починає чудесно перетворюватися!

Якось на семінарі з психології розглядали цікаве питання: «Що ж робити тим, хто не вміє жартувати?». Бо ж є такі бідахи, що й самі сміятися не вміють, і чужих жартів не розуміють. Ще й ображаються. Шкода мені їх, бо вони не знають, що почуття гумору може проявлятися не лише в умінні жартувати. Коли ти підколюєш когось. Найкращий спосіб показати, що ти веселун,- це вміння отримувати насолоду від жартів інших. А цього можна й навчитися.

Ось історія однієї дівчини, яка перейняла від свого батька дуже гарну рису – позитивно сприймати світ й уміти знаходити вихід з будь-якої ситуації. «Коли я була маленькою, уся наша сім’я щороку в один і той же день їздила у парк, щоб подивитися на святковий салют. Але одного разу погода зіпсувалася і небо затягнули сірі хмари. Ми не могли любуватися яскравими вогниками феєрверку, зате нам добре було чути їх залпи. Так, настрій у всіх був зіпсований, кожен нарікав на погоду, адже цього видовища з нетерпінням чекали цілий рік. І тут ситуацію взяв у свої руки батько: щоразу коли чулися постріли, він вигукував, показуючи рукою у небо: « Ого ! Яка краса! Ви тільки погляньте!» Ми з друзями спочатку не зрозуміли його жартів, а потім почали сміятися і не помітили, як настрій у всіх піднявся».

«Ніколи в житті я не раділа так феєрверку, якого не бачила,- згадувала вона вже доросла,- і саме тоді я зрозуміла одну річ: вміти радіти життю за будь-яких обставин – це справжнє мистецтво».
Це мистецтво – оволодіти яким повинен прагнути кожен! Ось так!

Схожі статті:

Психологія критики

teener — Sun, 25 Jan 2009 14:56:03 +0000

Кожному з нас доводилося слухати критику у свою адресу. І які відчуття? Авжеж, не з приємних. А взагалі реакція на критику у всіх різна. А від чого вона тільки не залежить. Тут і самооцінка людиною себе самої, і установки її психологічні, і стресовитривалість, і виховання, і манери, і звички, і настрій, і навіть погода за вікном…

Зрештою і сама критика теж буває різна: слушна, несправедлива та загальна.
Почнемо зі слушної: тобі вказують на конкретні промахи, які справді були. Звична реакція в таких випадках – самовиправдання або «наїзд» у відповідь. Та чи розумно це? Факти річ уперта, і якщо заперечувати очевидне, можна наробити непоправної шкоди власному іміджу. Тому по-перше варто визнати , що критикувати тебе таки є за що та взяти зауваження до уваги.

Наступний тип критики – критика несправедлива. Вона трапляється набагато частіше і слухати її набагато прикріше. Зате вона дає безмежні можливості тому хто відповідає. Ці можливості набагато більші, ніж типова і разом з тим неефективна в таких випадках агресія, байдужість самоприниження й мовчанка. Розглянемо хоча б:
1. Підбиття підсумку з подальшим переведенням розмови в інше русло. Через мій вихід з воріт ми пропустили гол? А як же було не виходити, коли захист не грав, а спав?
2. Визнання права на існування іншої думки. Між іншим, на позаминулому матчі я двічі так само виходив і рятував гру. Чому тоді не критикували?
3. Переведення критики у стадію конкретних пропозицій. Так що, мені взагалі ніколи з рамки не виходити? Так чи ні? Сказати однозначно складно, тож. Цілком імовірно, виникне дискусія. А це вже краще.

І останній вид критики – загальна. Типова реакція – образа. Та краще не віддаватись почуттям, а уточнити чого хоче нападник? Наприклад, він тобі каже : « Ти кожен раз не до ладу виходиш!»
Запитай його: «Коли таке було? По датах». Не зайво пам’ятати, що важлива саме перша реакція, це вона визначає куди піде бесіда далі – на ескалацію конфлікту чи на його зниження.

Чимало залежить і від тону: будь ти сто разів правий, та якщо ти говориш злобно чи знущаючись, зиску з цього не буде.
Навчитись правильно реагувати на зауваження допоможе така вправа. Удвох з другом потренуйся у швидкому пошуку відповідей. Для цього по черзі кажіть один одному всякі прикрості, причому бажано робити так, щоб були задіяні всі типи критики. Можеш і сам вигадати, які критичні зауваження викликали в тебе агресивність та прагнення «відповісти» і придумай, як краще було б відповісти, щоб вийти з конфлікту на коні.

Невеличка підказка: зазвичай найбільше проблем виникає з тим різновидом критики, який полюбляють твої батьки. Бо саме він спричинює найбільші емоції. Тож цей тип критики бажано відпрацювати найбільш ретельно, аби уникнути звичних проколів.
При всіх плюсах критичних зауважень вона може боляче ранити самолюбство. Воно й не дивно, адже критика належить до числа конфліктогенів, тобто вчинків та виловлювань здатних спричинити конфлікт.

Все залежить від людини, яка критикує. Ось, що пише Ентоні Мелло у своїй книзі «Одна хвилина Глупості»: Майстер міг бути досить критичним, коли вважав критику доречною. На подив усіх, на нього ніхто не ображався. Коли його спитали чого так відбувається, він відповів: «Все залежить від того як це робити. Тому що люди все одно , що квіти: розкриваються і радіють літньому дощу і закриваються перед ливнем.»

Щоб захиститися від емоційної рани, перша думка багатьох – знайти предмет критики не в собі, а в тому хто критикує. Щоб обминути ці підводні камені, дотримуйся певних правил. Багато хто шукає об’єктивних для себе причин й не хоче винуватити себе. Тож якщо їх не вислухати, здається що критика і справді упереджена. Тому:

1. Вислухай пояснення( пам’ятай 40% критики іде не за адресою).
2. Зберігай рівний тон( у правилах для керівників працівників є таки пункт: « У відносинах із підлеглими майте безкінечне терпіння»).
3. Перш ніж критикувати, знайди за що похвалити, і похвали. Це дуже дієвий прийом. Шукаючи за що похвалити, допомагаєш не тільки співрозмовнику, а й собі також.
4. Критикуй вчинки, а не людину. Людина може погодитися з тим, що допустила помилку, але ніхто не погодиться, що він бовдур.
5. Не шукай крайнього. Люди завжди це відчувають, як і будь-яку іншу несправедливість, хоча й не завжди мають досить сміливості, щоб прямо про це заявити. І якщо критик шукає такого, то рано чи пізно він узнає все, що думають про нього люди, і я не думаю що це його приємно здивує.
6. Шукай рішення разом з «винуватцем», а не звинувачуй його. Та щоб налаштувати його на цей пошук, допоможи йому зберегти свій імідж, тобто не принижуй його гідність.
7. Не критикуй при свідках. Критика при сторонніх сильно понижає імідж людини. Не противагу хвалити потерпілого краще при свідках.
8. Пам’ятай: ніщо так не роззброює, як умови почесної капітуляції. Не акцентуй увагу на допущених промахах, не сип сіль на рани, відразу починай шукати вихід.
9. Постав себе на місце того кого критикуєш. Зрозумій як би ти себе відчував у такій ситуації, скажи, що кожен міг би допустити помилку, це зніме напругу.
А тепер укладемо невеличкий кодекс:

1. Вислухай пояснення.
2. Зберігай рівний тон.
3. Перш ніж критикувати, знайди, за що похвалити.
4. Критикуй учинки, а не людину .
5. Не шукай крайнього.
6. Шукай спільне рішення, а не звинувачуй.
7. Не критикуй при свідках!
8. Пам’ятай про почесну капітуляцію.
9. Постав себе на місце критикованого.
Ну ось і все. Так хто там сказав, що ми не вміємо сприймати критику? Посперечаємось?

Схожі статті:

Як не стати ізгоєм серед людей?

teener — Sun, 25 Jan 2009 14:52:56 +0000

«Немає більшої радості в житті, аніж радість живого спілкування». Це слова Антуана де Сент-Екзюпері. Тема спілкування стара як світ. Щодня ми маємо безліч зустрічей – значних і не дуже, та й просто випадкових. На жаль не всі вони приносять нам задоволення та спокій…

Ну, а ми самі як часто приносимо чимало неприємностей іншим – нехотя чи навіть свідомо ображаючи когось через поганий настрій, погоду, і просто так! Ну подумаєш образив когось, просто так… Розрахунки показують, що люди втрачають ¾ свого віку через різні стреси та кепський настрій.

Ось порахуй і… ого ! Не повіриш, але втрачаємо і ти, і я, і інші по 120-150 років життя! Замість жити спокійненько років по 200 гробимо себе ж своїми руками. Отож виходить, що грубе спілкування завдає більше лиха людству, ніж усі війни разом взяті. Чому ж ми такі байдужі до себе, чому так не цінуємо свого життя? Кожен з нас це цілий світ, цікавий і неповторний. І спілкуватися з собі подібними мало б приносити радість, заряджати позитивною енергією. То в чому ж річ?

Ми не живемо на окремих безлюдних островах, тому наше життя – суцільне спілкування. Воно складається з багатьох невидимих ланцюжків, що пов’язують нас один з одним. «Усі ми стали людьми настільки, наскільки навчилися любити і розуміти інших» – ось що сказав Борис Пастернак про наші взаємини. Але любити і розуміти інших не легко, цього можна вчитися все життя.

«Скажи мені, хто твій друг, і я скажу тобі хто ти!» Щоб стати особистістю, спілкуйся з особистістю. Дуже важливу роль відіграє оточення, яке дає право людині розкрити всі свої можливості. Чим більше ми розкриваємося тим більше, тим більше визріває в нас почуття власної гідності та самоповаги. Люди поважатимуть того хто сам поважає себе та інших. А якщо один прагнутиме принизити іншого, то це вже не спілкування. Необхідно навчитися володіти своїми емоціями. Де? На жаль не існує спеціальних закладів і цього не вчать у школі. Але тією школою є наше життя.

Будь яка думка має право на існування. Починаючи розмову, треба відразу відмовитись від переконань, що лише мій погляд правильний. Ми маємо право сказати своєму співрозмовнику все, що вважаємо за потрібне, але… існує «золоте» правило спілкування: « Не роби іншому того, чого не бажаєш собі!». Те саме й зі словами: «Не кажи нікому такого, чого не хочеш почути сам!». Ось у чому полягає таємниця здорового спілкування. Лише доброзичливість, щирість і довіра викличе позитивну взаємність.

На жаль вміння спілкуватися в нас далеко не на висоті. Що ж тоді робити? А відповідь одна – вчитися! Вчитися лаштувати своє життя не калічити чужого, не завдавати болю тим, хто поруч із нами. Це непросто, бо так часто заважає нетерпимість до чужих думок та поглядів. Хочеш отримувати радість у спілкуванні з друзями, батьками, вчителями – навчись дарувати її сам. Не хочеш, щоб люди уникали тебе? Тоді тобі необхідно взяти до уваги кілька правил:

1. Моє життя таке, яким його створюють мої думки.
2. Я не роблю іншим те, чого сам не бажаю собі.
3. Я відповідаю за всі свої слова та вчинки.
4. Я не звинувачую у своїх проблемах нікого, окрім себе, бо розраховую лише на власні сили.
5. Я не нав’язую своєї допомоги і не вимагаю її від інших.
6. Я живу в мажорному стилі, радію кожному дню, кожній новій зустрічі.

Тож хочеш жити – живи на здоров’я, але думай та розраховуй всі свої кроки. Можна звичайно кинутися у життєвий вир, не думаючи що далі. Кудись та й занесе. Пам’ятай ніхто не проживе твоє життя за тебе вирішуючи твої проблеми. І не тому, що всі погані, просто в кожного своїх проблем вистачає. Отже все в твоїх руках. Сподіваюся, надійних.

Схожі статті:

Ти комунікабельний?

teener — Sun, 25 Jan 2009 14:04:44 +0000

Часто зустрічаються люди, котрі відлякують від себе інших, тому часто залишаються самотніми, незрозумілими, невдахами у всьому. Мабуть, підсвідомо вони прагнуть бути незалежними інтелектуально, матеріально та фізично.

Вони уникають тих хто намагається приборкати їх волю, тому що поряд з іншими відчувають пригнічення і тиск. Розмовляючи з такими людьми, можна з’ясувати одну цікаву річ: вони мріють про близьку людину, думаючи тільки про те, хто б їх влаштував. І навіть не намагаються розповісти, як самі б могли прикрасити чиєсь життя.
Що я можу сказати по цьому приводу, терміново, негайно, просто зараз перестань відлякувати людей – і терміново лікуй свій хронічний егоцентризм. Став його на місце, бо інакше тобі ніхто не допоможе.

Що таке егоцентризм? Це коли людина переконана, що світ і все, що в ньому, крутяться довкола неї,а не навпаки. Такі не помічають інших, а всі вчинки, слова і побажання сприймають як належне собі. Зазвичай вони дуже замкнуті. Кожне речення в них починається зі слова «Я». Варто щиро поцікавитися проблема тих хто поруч, навчитися помічати інших та шукати спільну мову.

Манія егоцентризму закриває людині світ і змушує ставитися до простих смертних, як до речей. Це-дуже погано. Тому гарною порадою буде ставитися до всіх, як до друзів. Не зайвим буде побажати людині доброго дня чи подякувати за обслуговування. До того ж людей, співрозмовників, треба справді слухати, а не чути! Психологи довели, що людину цікавить насамперед те, що стосується її рідних, професії, захоплень. Поцікався цим- ось і привід для розмови.

Приблизно 55 відсотків інформації ми одержуємо через невербальне спілкування(жести), які супроводжують наше мовлення – спостерігаємо за мімікою, жестами, позою та мимовільними рухами; 38% доходить до нас через голос, тон і тембр, і тільки 7% – через зміст слів. Тож якими б не були слова, а жести викажуть справжній настрій. Про це добре відомо бізнесменам, тому вони ретельно слідкують за жестами, і за тембром голосу.
Намагайся говорити так, аби жести відповідали словам, і тоді люди будуть сприймати тебе як слід. Тембр голосу колосально впливає на емоційний тон розмови.( Приємно слухати голос спокійний без різких звуків).

Давай уявимо таку ситуацію: тебе запросив на день народження твій однокласник, чий батько генерал армії , тобто у підсвідомості ти вже намалював образ дисциплінованої, строгої, людини, яка є справжнім командиром. І вже уявив, що замість розваг ви ходите стройовим кроком і віджимаєтеся від підлоги. Ситуація незвичайна, але не фантастична. Слово за слово, кудись дівається скутість розмова починає торкатися хобі, ти розповідаєш про свої захоплення. Овва, а виявляється тато іменинника має колекцію мініатюрних битв Наполеонівських війн. А ти думав, що він тільки і думає, як побільше страху на своїх підлеглих напустити. Отож ніколи не суди по зовнішності, спочатку потрібно краще зрозуміти людину.

Мовою жестів ми користуємося ще з пелюшок. Переймаємо їх від наших батьків та оточення. А якщо хочеш краще розуміти людські жести, неодмінно прочитай книжку Алана Піза «Мова жестів». Наші жести – це сигнали настрою, на яких ми вловлюємо діапазон чужих потреб і цікавинок. На розмову також впливає колір і стиль твого одягу! Не забувай, по одягу зустрічають!
Пам’ятай про усмішку! Нехай твоє обличчя світиться радістю Виходячи з дому подумай: « Все що не робиться на краще» – і від цього світ по світлішає, а дощові хмари розійдуться над головою. Хай усмішка стане твоєю візиткою! Причина щастя в самих людях, в їхньому вмінні налаштовуватися на удачу. Той , хто приходить з гордо піднятою головою і широкою усмішкою, одержує взамін квіти радості й тепла.

Хочеш перевірити на скільки ти комунікабельний? Пропоную пройти цікавий та простий тест. На запитання слід відповідати швидко, обираючи для відповіді три варіанти: «так», «ні», «не знаю».

1. Ти добре розумієшся на мові жестів?
2. Ти часто ставиш себе на чиєсь місце?
3. Якщо комусь не цікаво з тобою розмовляти ти помічаєш це відразу?
4. Ти умієш слухати інших?
5. Ти завжди вірно оцінюєш інших?
6. Тобі під силу передбачити, з ким із твоїх знайомих хто потоваришує?
7. Люди часто приходять до тебе із своїми потребами?
8. Тобі відразу помітно, що у співрозмовника немає настрою?
9. Ти вмієш розібратися з тим, коли не варто бути надто наполегливим?

А тепер підрахуй свої результати. За кожну відповідь так ставиш собі 2 бали, за «не знаю» -1 бал. За «ні» – нічого не ставиш. Якщо сума балів менше 8, що ти не вельми говіркий. Може тебе настільки поглинули власні турботи , що до інших уже ніякого діла. Треба навчитися спостерігати за людьми, помічати настрій, допомагати їм вирішувати проблеми.
Якщо ти набрав більше 8 балів, то можу тебе привітати: з людьми умієш не лише говорити правильно, але й вибираєш цікаві теми. Зрозуміла тобі й мова жестів. З тобою не лише приємно мати справу, а й варто звертатися за порадою. Якщо в тебе понад 15 балів то ти просто створений для того, аби допомагати людям. Чи не забуваєш ти за цим всім про себе. Втім тобі видніше.