Це нормально сказати «Ні»

Дата: Січень 25th, 2009 Автор:teener, Рубрика: Друзі, Психологія, Спілкування.

Давай уявимо конкретну ситуацію…

Тобі 17 років. Ось всі події, які трапилися з тобою сьогодні! Добре?

Твій друг попросив у тебе на вихідні твій mp3- плеєр, і ти погодився (хоча не хотів).

У неділю вранці ти домовився з друзями піти у кіно, але у школі тебе просять прийти у неділю, щоб зробити стіннівку до Дня Математики (ти погоджуєшся, хоча не хотів це робити).

Телефонував однокласник і хотів поговорити про матеріал по історії, який йому потрібно підготувати. Ти погоджуєшся. Це займає годину твого часу.

У тебе є шкільна робота, на яку тобі потрібно, щонайменше 3 години. Для виконання тобі потрібен Інтернет. Але вдома, якісь проблеми з Інтернет з’єднанням , і ти вимушений їхати на автобусі до міської бібліотеки. І так далі…

Знайома картина?  Завжди казати «Так» може стати звичкою. Є хороші звички, а є не дуже і звичка завжди відповідати «Так» належить саме до тих, без яких можна і обійтися. Завжди відповідати «Так» може нашкодити тобі.

Іноді ми повинні відповісти «Ні».

Так само, як сказати НІ наркотикам, НІ алкоголю. Ми повинні знати свою межу і бути готовими притримуватися її. Скажи «Ні» і розумій це! Якщо щось за межами границь, які ти встановив собі сам, будь готовий сказати «Ні» і май це на думці!

Але як сказати «Ні»?

Всі ми опиняємося у ситуаціях коли знаємо, що повинні сказати «Ні», і все ж таки ми не знаємо, як це зробити, тому що ми хвилюємося про поведінку інших людей. В більшості ситуацій ти завжди кажеш «Так», хоча глибоко у душі хочеш сказати «Ні». Ти хвилюєшся, що можеш зіпсувати стосунки з іншою людиною, якщо не даси згоди.

Ти, як і багато інших людей, можеш відчувати свою провину через те, що ти сказав «Ні». Таким чином все закінчується тим, що ти відчуваєш себе відповідальним за почуття іншої людини, мовби її щастя залежить від твоєї згоди.

Але не забувай, всі ми відповідальні лише за свої власні почуття. Ніхто більше не може мати такої відповідальності крім тебе. І коли ти весь час кажеш «Так», люди звикнуть до того, що ти зі всім погоджуєшся. Ти не дозволяєш цим людям брати відповідальність за свої власні почуття.

Обдумай ретельно ситуації, на які ти погодився недавно. Ти вважаєш, що через те, що ти сказав «Ні», коли у тебе попросили твій плеєр, дружба зруйнується?  Так?  Ну тоді, це була не дружба.

Це добре бути корисним, уважним та охочим допомогти, але є велика межа, між бути корисним і бути використаним. Невже ти хочеш відчувати себе, наче ганчірка для миття підлоги? (далі…)

Сподобалась стаття? Підпишись на оновлення через RSS або E-mail.
Що таке RSS?

1 коментар

Розвиваємо почуття гумору :)

Дата: Січень 25th, 2009 Автор:teener, Рубрика: Психологія, Спілкування.

«Люди готові платити більше грошей за розваги, ніж за знання». Вже не пам’ятаю кому належить ця фраза, але я все більше замислююся на роллю гумору та сміху у спілкуванні взагалі? Розважальна? Так, але не тільки. Миротворча? Безперечно. Лікувальна? Комунікативна?..

Одне незаперечне: ролей цих можна нарахувати, що пальців на руках не вистачить.
Усі люди мають потребу спілкуватися один з одним. Але чомусь так стається, що з кимось хочеться зустрічатися частіше і говорити довше, а інших ми обминаємо тридесятою дорогою. Чому це так? І, що не менш важливо, чи можна вважати нормальним такий стан речей? На цей рахунок існує багато різних думок.

Виявляється, що такий відбір, поділ усього люду на «тих» і «не тих» відбувається в нашій голові десь на рівні підсвідомості. Бо ми завжди надаємо перевагу спілкуванню з людьми, які володіють почуттям гумору, а тих, що сприймають усе надто серйозно намагаємося уникати. Адже добрий гумор допомагає створити під час розмови невимушену атмосферу, можна, навіть, сказати психологічний комфорт. Коли ми сміємося, то почуваємося вільніше, а ті, хто з нами поруч стають ближчими. Ти, мабуть, не раз відчував під час тривалої бесіди потребу розслабитися, зняти напругу? Навіть дуже серйозні речі сприймаються набагато простіше і запам’ятовуються значно краще, коли в них є бодай трошки гумору.

Добре розвинуте почуття гумору допомагає зберегти нам наше ж почуття власної гідності. Захистити нас від жалю до самих себе (а інколи так хочеться погладити себе по голівоньці). Трапляється так, що буває достатньо внести в конкретну ситуацію елемент комічного – і життя на очах починає чудесно перетворюватися! (далі…)

3 коментаря

Психологія критики

Дата: Січень 25th, 2009 Автор:teener, Рубрика: Психологія, Спілкування, Школа виживання.

Кожному з нас доводилося слухати критику у свою адресу. І які відчуття? Авжеж, не з приємних. А взагалі реакція на критику у всіх різна. А від чого вона тільки не залежить. Тут і самооцінка людиною себе самої, і установки її психологічні, і стресовитривалість, і виховання, і манери, і звички, і настрій, і навіть погода за вікном…

Зрештою і сама критика теж буває різна:  слушна, несправедлива та загальна.
Почнемо зі слушної: тобі вказують на конкретні промахи, які справді були. Звична реакція в таких випадках – самовиправдання або «наїзд» у відповідь. Та чи розумно це? Факти річ уперта, і якщо заперечувати очевидне, можна наробити непоправної шкоди власному іміджу. Тому по-перше варто визнати , що критикувати тебе таки є за що та взяти зауваження до уваги.

Наступний тип критики – критика несправедлива. Вона трапляється набагато частіше і слухати її набагато прикріше. Зате вона дає безмежні можливості тому хто відповідає. Ці можливості набагато більші, ніж типова і разом з тим неефективна в таких випадках агресія, байдужість самоприниження й мовчанка. Розглянемо хоча б:
1. Підбиття підсумку з подальшим переведенням розмови в інше русло. Через мій вихід з воріт ми пропустили гол? А як же було не виходити, коли захист не грав, а спав?
2. Визнання права на існування іншої думки. Між іншим, на позаминулому матчі я двічі так само виходив і рятував гру. Чому тоді не критикували?
3. Переведення критики у стадію конкретних пропозицій. Так що, мені взагалі ніколи з рамки не виходити? Так чи ні? Сказати однозначно складно, тож. Цілком імовірно, виникне дискусія. А це вже краще.

І останній вид критики – загальна. Типова реакція – образа. Та краще не віддаватись почуттям, а уточнити чого хоче нападник? Наприклад, він тобі каже : « Ти кожен раз не до ладу виходиш!»
Запитай його: «Коли таке було? По датах». Не зайво пам’ятати, що важлива саме перша реакція, це вона визначає куди піде бесіда далі – на ескалацію конфлікту чи на його зниження. (далі…)

3 коментаря

Як не стати ізгоєм серед людей?

Дата: Січень 25th, 2009 Автор:teener, Рубрика: Психологія, Спілкування, Школа виживання.

«Немає більшої радості в житті, аніж радість живого спілкування». Це слова Антуана де Сент-Екзюпері. Тема спілкування стара як світ. Щодня ми маємо безліч зустрічей – значних і не дуже, та й просто випадкових. На жаль не всі вони приносять нам задоволення та спокій…

Ну, а ми самі як часто приносимо чимало неприємностей іншим – нехотя чи навіть свідомо ображаючи когось через поганий настрій, погоду, і просто так! Ну подумаєш образив когось, просто так… Розрахунки показують, що люди втрачають ¾ свого віку через різні стреси та кепський настрій.

Ось порахуй і… ого ! Не повіриш, але втрачаємо і ти, і я, і інші по 120-150 років життя! Замість жити спокійненько років по 200 гробимо себе ж своїми руками. Отож виходить, що грубе спілкування завдає більше лиха людству, ніж усі війни разом взяті. Чому ж ми такі байдужі до себе, чому так не цінуємо свого життя? Кожен з нас це цілий світ, цікавий і неповторний. І спілкуватися з собі подібними мало б приносити радість, заряджати позитивною енергією. То в чому ж річ?

Ми не живемо на окремих безлюдних островах, тому наше життя – суцільне спілкування. Воно складається з багатьох невидимих ланцюжків, що пов’язують нас один з одним. «Усі ми стали людьми настільки, наскільки навчилися любити і розуміти інших» – ось що сказав Борис Пастернак про наші взаємини. Але любити і розуміти інших не легко, цього можна вчитися все життя.

«Скажи мені, хто твій друг, і я скажу тобі хто ти!» Щоб стати особистістю, спілкуйся з особистістю. Дуже важливу роль відіграє оточення, яке дає право людині розкрити всі свої можливості. Чим більше ми розкриваємося тим більше, тим більше визріває в нас почуття власної гідності та самоповаги. Люди поважатимуть того хто сам поважає себе та інших. А якщо один прагнутиме принизити іншого, то це вже не спілкування. Необхідно навчитися володіти своїми емоціями. Де? На жаль не існує спеціальних закладів і цього не вчать у школі. Але тією школою є наше життя. (далі…)

1 коментар

Ти комунікабельний?

Дата: Січень 25th, 2009 Автор:teener, Рубрика: Психологія, Спілкування.

Часто зустрічаються люди, котрі відлякують від себе інших, тому часто залишаються самотніми, незрозумілими, невдахами у всьому. Мабуть, підсвідомо вони прагнуть бути незалежними інтелектуально, матеріально та фізично.

Вони уникають тих хто намагається приборкати їх волю, тому що поряд з іншими відчувають пригнічення і тиск. Розмовляючи з такими людьми, можна з’ясувати одну цікаву річ: вони мріють про близьку людину, думаючи тільки про те, хто б їх влаштував. І навіть не намагаються розповісти, як самі б могли прикрасити чиєсь життя.
Що я можу сказати по цьому приводу, терміново, негайно, просто зараз перестань відлякувати людей – і терміново лікуй свій хронічний егоцентризм. Став його на місце, бо інакше тобі ніхто не допоможе.

Що таке егоцентризм? Це коли людина переконана, що світ і все, що в ньому, крутяться довкола неї,а не навпаки. Такі не помічають інших, а всі вчинки, слова і побажання сприймають як належне собі. Зазвичай вони дуже замкнуті. Кожне речення в них починається зі слова «Я». Варто щиро поцікавитися проблема тих хто поруч, навчитися помічати інших та шукати спільну мову.

Манія егоцентризму закриває людині світ і змушує ставитися до простих смертних, як до речей. Це-дуже погано. Тому гарною порадою буде ставитися до всіх, як до друзів. Не зайвим буде побажати людині доброго дня чи подякувати за обслуговування. До того ж людей, співрозмовників, треба справді слухати, а не чути! Психологи довели, що людину цікавить насамперед те, що стосується її рідних, професії, захоплень. Поцікався цим- ось і привід для розмови.

Приблизно 55 відсотків інформації ми одержуємо через невербальне спілкування(жести), які супроводжують наше мовлення – спостерігаємо за мімікою, жестами, позою та мимовільними рухами; 38% доходить до нас через голос, тон і тембр, і тільки 7% – через зміст слів. Тож якими б не були слова, а жести викажуть справжній настрій. Про це добре відомо бізнесменам, тому вони ретельно слідкують за жестами, і за тембром голосу.
Намагайся говорити так, аби жести відповідали словам, і тоді люди будуть сприймати тебе як слід. Тембр голосу колосально впливає на емоційний тон розмови.( Приємно слухати голос спокійний без різких звуків). (далі…)

1 коментар