teenbloog » Страхи

Як перемогти свій страх?

teener — Tue, 27 Jan 2009 08:24:03 +0000

Всі люди інколи відчувають страх. Він може бути викликаний цілим набором різних чинників. Страх – це відчуття, яке ми відчуваємо коли знаходимось у якійсь небезпечній ситуації, незважаючи реальна небезпека чи уявна. Страх є ілюзією, яка будує свою власну реальність і яку ми часто сприймаємо за справжню дійсність. Коли людину охоплює страх вона несвідомо чи свідомо запускає у дію цілий ряд захисних механізмів, щоб уникнути страху, втекти від нього, замість того, щоб добренько все обдумати.

Якщо це про тебе, то ти, напевно, погодишся з тим, що ти зовсім не намагаєшся протистояти своїм страхам, тому що вони «лякають» тебе.

Страх руйнує нас таким чином. Він має владу керувати твоїми думками і переконувати тебе, що ти не можеш протистояти йому. Я не хочу перетворювати розповідь у якусь страшилку про те, як «щось» керує твоїми діями та поведінкою, нагадує сюжет якогось голлівудського фільму жахів, але саме так страх діє на більшість людей.

Він може проявлятися у багатьох речах. Це не нормально коли твоє життя контролює страх, це не твій шлях. Ти можеш керувати своїми страхами.

Які страхи діють на мене?

Притаманний страх

Вроджений страх

Набутий страх

Маніакальний страх

Притаманний страх – це страх, який змушує тебе бути обережним. Це здоровий та цілком нормальний страх. Уяви, що ти їдеш на велосипеді з дуже великою швидкістю. Вітер свистить у вухах, у крові грає адреналін, ти продовжуєш набирати швидкість, але раптом випадково наїхав на якийсь камінець, який лежав на дорозі, кермо трохи повело, ти трохи втратив контроль над велосипедом – це викликало спалах страху, який твій мозок сприймає, як сигнал, що потрібно зменшити швидкість, тому що дуже швидка їзда може призвести до падіння. Твої дії це здоровий глузд.

Вроджений страх – страх, який був з твого народження. Наприклад, деякі люди бояться змій та птахів. Існує навіть страх перед науковими термінами. Більшість людей не можуть пояснити причини цих страхів, це знаходиться на підсвідомому рівні. Цих страхів можна позбутися, але потрібен індивідуальний та обережний підхід.

Набутий страх – страх, який був набутий протягом деякого часу розвитку особистості. Візьмемо якусь ситуацію. Нехай на уроці фізкультури ти повен здати норматив – лазіння по канату, але ти вважаєш, що в тебе не вийде і взагалі ти ніколи не любив лазити по канату. «І навіщо воно мені ,- думаєш ти ,- я не вмію лазити і не хочу цього, а от ще дівчата будуть дивитися, ні, краще скажу вчителю, що в мене болить рука». В тебе може виникнути страх перед цією ситуацією, тому що ти вже зосередився на тому, що ти погано лазиш по канату, ти починаєш думати про те що подумають інші, придумуєш шляхи «втечі». Це набутий страх. У майбутньому він може проявитися у інших ситуаціях, але його природа буде одна, ти будеш боятися того, що в тебе не виходить. Цей страх відіб’є, навіть, думку про те, що трохи практики та віри в себе можуть вирішити ці проблеми. Якщо ти даси собі шанс та поставиш мету, то з практикою ти позбудешся цього страху.

Маніакальний страх – це найсильніший страх, який тримає людину в своїй владі, і рахується клінічним випадком. Щоб позбутися цього страху потрібен час та правильна і компетентна допомога професіоналів.

Пам’ятай, страхи можуть бути забуті.

Страх змушує постійно думати: що буде якщо?

Що буде якщо … Я не здам іспитів та не вступлю до Університету?
Що буде якщо… Я не зможу знайти роботу?
Що буде якщо… Я не знайду справжнього друга?
Що буде якщо… Я залишусь один?

Це боляче. Якщо ми будемо питати себе «Що буде якщо…?» у кожній окремій ситуації нашого життя, то ми будемо отримувати стільки неймовірних сценаріїв розвитку подій, що тільки спантеличить нас . Ми закінчили б тим, що нічого б не робили з власним життям. Це негативна спіраль, яка рухається по колу вниз і ти не повинен піддаватися цим негативним та руйнівним думкам.

Страх заважає нам розвивати свій потенціал. Страх скаже тобі відкласти те, що ти планував зробити сьогодні на завтра або на наступний тиждень або назавжди. Страх не хоче , щоб ти досяг успіху. Страх знайде багато причин, через які ти не зможеш зробити те, що запланував. Страх скаже тобі, що ти програв.

Але це брехня! Не вір в це! Страх змушує нас ховатися від нас самих та від інших, він ховає від нас реальність. Страх – це перша причина наших від говірок та виправдань перед самим собою. Він заважає нам бачити ясно, він дезорієнтує, він паралізує.

Це заважає твоєму росту як особистості і негативно впливає на самооцінку та оцінку інших людей. Це безглуздий страх.

Як же я можу перемогти свій страх?

Ти можеш перемогти свій страх!

Головне правильно зрозуміти проблему. Вона полягає в тому, що більшість людей, коли вони стикаються зі страхом, просто тікають або намагаються уникати ситуацій, яких вони бояться. Наче страуси, вони ховають свої голови в пісок і наївно вважають, що якщо вони втечуть чи сховаються, то страх зникне сам по собі.

Але це не так!

Страх завжди знаходиться всередині нас. Якщо ти зможеш глянути страху прямо у вічі, то це означає, що ти маєш ресурси та сили, щоб керувати будь-якою ситуацією. Ти збагачуєшся знаннями, починаючи краще розуміти себе.

Подивися страху у вічі , і ти зрозумієш, що причина страху – невігластво і не віра у самого себе та власні сили. Ти можеш почати долати свій страх знищуючи ці недоліки. Так як ти будуєш нову базу, починаєш пізнавати та розуміти причину своїх страхів, вони почнуть зникати, оскільки не зможуть більше паралізувати твою свідомість.

Не тікай! Протидій і борися зі страхом, це зробить тебе сильнішим та змінить твій погляд на життя на більш позитивний.

Схожі статті:

Страхи перехідного віку

teener — Sun, 25 Jan 2009 14:49:45 +0000

На перший погляд сучасний тінейджер нічого не боїться. Це якщо вірити самим підліткам. А якщо послухати психологів то все якраз навпаки.

Подався я до знайомого психолога шукати правди. І ось, що він мені сказав – підлітки насправді багато чого бояться. Мовляв, і дітвора тусується з хуліганами та всякими «крутими», бо боїться. Людина починає коритися силі і вже проповідує право кулака. Знає, що зле робить, а все одно…

Те що підлітки групуються, це не дивно, вік такий. Це схоже на тренажер стосунків, на якому вони вчаться спілкуватися, співчувати, відстоювати своє «Я».

Справа не в цьому, погано, що орієнтири в багатьох не ті. На першому плані – культ сили. Кажуть, що винне телебачення, що який канал не глянь, побачиш тільки насильство та вбивства. На мою думку, скоріше винне саме суспільство, яке догідливо сприймає це все наче так і треба.
У психологів є такий тест – «Малюнок неіснуючого звіра». Тобі пропонують намалювати якогось звіра і, дивлячись на нього складають твій психологічний портрет. Шипи, роги, ікла означають тут агресивність . Колись їх малював кожен десятий, сьогодні це вісім підлітків з десяти!

Багато тінейджерів скаржаться, що вони взагалі нікому не потрібні: ні школі, ні батькам, ні суспільству…
Суспільство зайнято політикою, вчителі тільки про Радянський Союз розповідають, як їм жилося, а батьки ледь свої проблеми розгрібають. Два – три роки такої байдужості і тю-тю тату-мамо ваше чадо вже не ваше. І не кажіть потім про чиюсь невдячність, чим раніше думали?
Це дуже важлива проблема, більшість батьків просто, навіть, не намагаються зрозуміти проблеми своїх дітей, а це дуже небезпечно.

На відміну від дівчат, які реагують на життєві негаразди загостреною самотою, ми, хлопчиська, виражаємо ставлення до світу через страхи і захисну агресію. Така вже наша психологія. Нам здається, що все, що коли-небудь було з іншими людьми нас не стосується, а наші переживання – унікальні. І коли на них хтось зазіхає – ми на таке здатні!..Ще в XIX столітті дочка Льва Толстого підмітила: «Найбільше втеч із дому, самовбивств і навіть убивств припадає на тих, кому від тринадцяти до шістнадцяти».
Хто виростав у 1970-ті, гостро відчували не страх перед своїм майбутнім, а… нудьгу від того, що всі перспективи наперед вже відомі. Нам би їхні проблеми!

Сьогодні ж… Навіть якщо ти студент і знаєш чого хочеш перспективи твої вельми туманні. А від них залежить наше життя і наше майбутнє. І не потрібно все зводити на матеріальні блага! Я знаю багато дітей з небідних сімей, які начебто мали життєву перспективу, але… Не вони були її творцями, а батьки, і не завжди чада сумирно приймали їх за свої. Їм нав’язували чужі думки, з якою б то не було користю, а вони опиралися, їм заважали думати.

Страх перед майбутнім люди відчували завжди. Що можна тут порадити?

Якщо тобі припала до душі якась справа і ти дійсно упевнений, що це твоє (розумієш дійсно упевнений, упевнений на всі 100, що ця справа твоя і вона варта того, щоб віддати їй життя), дай батькам зрозуміти, що ти хочеш цим займатися. Поясни їь, що коли мрії підрізати крила, у тебе до пуття не сформується ані самостійність, ані ініціативність, ані життєва перспектива. Зате невизначеність тільки зросте.

Спробуй зрозуміти себе. Свої страхи. Подумай, як можна їх позбутися. Звернися до когось за порадою. Головне не замикайся у собі і безпідставна агресія ще також нікому не допомагала. І пам’ятай знаходить той хто шукає.