teenbloog

Архів для Рубрики ‘Життя

Дане питання постало переді мною досить недавно, хоча турбувало не один рік, тому підходячи  до “порогу власного життя” (повноліття) вирішив врешті його порушити, тим більш дискусія, в якій мені довелось взяти участь дала мені можливість підсумувати і узагальнити всі  аргументи, як і в підтримку даного явища так і в небажаність, так саме небажаність, а не неприпустимість ! Адже негативні сторони відносин хлопця і дівчини у підлітковому віці в фізичному  плані  ми зараз не розглядаємо і як би там не було це вибір і воля кожного (на перешкоді деяким діям може стояти лише закон).

Як би там не було повернемось до дискусії, і аргументів, які для того, щоб не провокувати у вас, шановні читачі, думку, що вони видумані буду писати в лапках,  оскільки вони були зібрані мною у різних людей   із різними думками і поглядами на життя. Не знаю чи вам це допоможе, але після цитат (аргументів) буду вказувати вік і життєвий погляд людини) .

Отож, чи потрібна дівчина хлопцю у 14-17 років: (далі…)

How to spend a lazy Summer afternoon
Creative Commons License photo credit: Patrick Q

Ще не так давно взяти в руки книгу вважалось сороміцьким ділом. Говорили, якщо ти прочитав більше однієї – ти “ботан”. Сьогодні ж, у цій статті, я хочу довести протилежне: “Не читаєш – не живеш.”

Можна нескінченно довго перераховувати видатних письменників (як українських,так і зарубіжних), вклад яких у життя кожного з нас є безцінним. Та далеко не кожен це помічає та цінує. Книга – першоджерело знань.

Її не порівняєш з жодними інтернет ресурсами. Це та річ, яка в очах кожного виглядає по-іншому. Адже всі ми є окремими особистостями, а отже і маємо власне сприйняття, як от, наприклад, книги. Класика, романи, документалістика, фентезі… Цей список не з коротких, його можна продовжувати довго, дивуючись різнобічності літератури. Читаючи, ми не лише збагачуємо себе матеріалом. Ми змінюємо своє сприйняття речей, прискорюємо мислення та шукаємо власне “Я”.

Індивідуальність людини доводить також те, що кожному до вподоби той чи інший жанр. Ми ж не автоматичні механізми, дії яких можна передбачити заздалегідь. Ми – незалежні та єдині. Зі своїми стереотипами, думками, та способом мислення.

Ознайомлю вас з невеличкою статистикою, яка може видатись цікавою кожному. Це стосуватиметься різних жанрів літератури, та їх відповідність людям, що читають те чи інше.

1. Детективи. Люди, що надають перевагу цьому жанру, завжди потребують конкретизації фактів, а не їх узагальнення. Прагнуть бути в курсі всіх подій, при цьому не підпускаючи нікого до власних справ.

2.Романи. Важко не назвати таких людей “романтиками”, бо саме такими вони і є. Ніжні, чутливі, та віддані. Часто перевагу книгам цього жанру надають ті,кому не вистачає кохання та таємничості у власному житті.

3. Фантастика або фентезі(це різні речі). Люди повні енергії та бажання йти вперед. Їх захоплює все нестандартне і часто містичне/нереальне. Невтомні мандрівники, з чудовим почуттям гумору.

Книга завжди залишатиметься основним джерелом інформації. Хоч на сьогодні Інтернет набуває все більшої популярності, книга залишається незамінною. Зрештою, ті, хто не можу уявити своє життя без мас-медіа, може використовувати книги в електронному варіанті, або ж читати в онлайні. Головне – не забувати про них.

Хто хоче жити на повну  – зробить правильний вибір; кого ж влаштовує безтурботне життя в рожевих окулярах – ще не раз спіткнеться у довгому шляху, що йому належить пройти.

Всім відомо, що люди, які відносяться з оптимізмом до всього світу і з гумором до себе,  більш привабливі і приймають більше правильних рішень, ніж ті, які цими якостями не володіють. В більшості зарубіжних компаніях позитивний настрій є такою ж необхідною частиною ділової людини як, скажімо, його  костюм. До того ж, в часи, коли удача нас покидає єдине, що може нас врятувати – це оптимізм і гумор. Психологи стверджують, що здатність з гумором сприймати будь-які ситуації, хвороби, власні вади не є природженою якістю. Цю рису характеру можна виробити в собі. Проте як же навчитись створювати і зберігати гарний настрій в будь-яких ситуаціях? Пропоную вам декілька вправ, які допоможуть у цьому.

Вправа 1

Ціль: навчитись створювати гарний настрій за своїм бажанням.

Інструкції з виконання: згадай епізод з життя, коли тобі  було дійсно дуже весело. Постарайся згадати своє відчуття тоді, кожну приємну деталь, перенесись спогадами в ту мить.  Ти побачиш, що на душі стане тепліше і усмішка ще довго не зійде з твого обличчя.

Вправа 2

Ціль: навчитись знаходити щось хороше навіть в найскладніших і найнеприємніших ситуаціях.

Інструкції з виконання: коли знаходишся в стані депресії чи суму, подивись на проблему  зі всіх сторін і згадай приказку: “Не було б щастя, так нещастя допомогло.” Подумай, які позитивні моменти можна в ній знайти. Скажи собі: “Саме цього я і хотів”. Може здатися  дивним, але ця фраза дійсно допомагає відпустити ситуацію і не відчаюватись, а приступити до прийняття раціональних рішень.

Численні дослідження показують, що мозкова діяльність відразу після того, як людина від душі посміється, зростає в декілька раз: різко покращується пам’ять, нормалізується артеріальний тиск і ритм серця. Виявляється, що коли людина часто усміхається і сміється, то це краще багатьох інших  засобів знімає напруження та зміцнює здоров’я. (далі…)

Been Crying (1)
Creative Commons License photo credit: Toni Blay

У кожного з нас своє життя. Ми змушені прийняти те, що воно нам “дарує”. Іноді стається так, що хтось кине гостре слово в спину. Тоді вже не важливо хто то був ; близький друг чи рідна душа … в очах всі вони постануть зрадниками. Я хочу зазначити, що скривдити може хто завгодно, але цього ніколи  не зробить людина, яка дійсно піклується про тебе. Це мені стало зрозуміло лише  тепер.

Але якщо вже так сталось, то чи  варта така людина прощення? “Ні”!!! Скаже хтось всередині тебе. Та не варто так гарячкувати. Всі ми люди і всі робимо помилки. Хоча гіркота образи, а то й несправедливості велика та все ж таки варто спробувати.

Звісно, на словах звучить краще аніж на ділі, це ніколи не буває легко. Мені теж доводилось із цим зустрічатись. Зокрема зі зрадою друга. От хіба можна пробачити людині , коли вона вірить не тобі, а іншому і при цьому ще й звинувачує тебе в не скоєному? Так, це образливо і доволі сильно обпікає почуття… Але, як кажуть, час лікує. Хоч на рані залишаться рубці, кривавих слідів на ній вже не буде. Навіть якщо людина так ніколи і не подивиться у твій бік, подивись ти!!! І не для того щоб звинуватити, а просто пробачити. Зробити це заради себе, щоб рухатись далі по життю. Адже образи тягнуть нас за собою в прірву!

08 Вер, 2011

Те, що дає нам надію…

Автор: teener Рубрика: Життя|Психологія

TRINITY
Creative Commons License photo credit: Martin Gommel

А що таке надія взагалі? Вікіпедія каже, надія – це емоційне переживання, відчуття, емоція, що виникає при очікуванні суб’єктом бажаної події. Формується внаслідок пізнання суб’єктом причин, що обумовлюють очікувані події. Інше означення – це віра в позитивну, з точки зору суб’єкта, розв’язку ситуації, що склалась у його житті.

Буває, що дуже часто в житті не вистачає цієї емоції, для того, щоб зробити якийсь важливий крок чи прийняти рішення, особливо коли потрапив у якусь важку життєву ситуацію.

Людина не може жити без надії, і тому кожен шукає якесь своє особисту, індивідуальну, зрозумілу тільки  йому думку, яка допомагає жити і продовжувати боротися.

В мережі є декілька англомовних сайтів, на яких люди пишуть про те, що дає їм надію. Ось декілька повідомлень звідти:

Моя подруга втратила батька в цьому місяці. На шкільному шоу талантів вона співала пісню на його честь. Коли вона почала плакати і не змогла більше продовжити співати, більша половина залу встала і співала пісню разом з нею, допомагаючи їй закінчити.

***

4 місяці назад в мене діагностували облисіння. Через місяць я втратила все волосся. Мені було страшно йти до школи, тому що я думала всі будуть глузувати з мене. Наступного ранку я почула стук у двері і відчинила, на ганку стояли десять моїх друзів с повністю поголеними головами. Двоє з них були дівчатками! Вони мої найкращі друзі назавжди. Ось що дає мені надію.

***

Мій дідусь був у лікарні і йому залишалося жити 12-14 годин. Всі приходили для того, щоб попрощатися з ним, знаючи, що він все одно не зможе відповісти. Я зайшла в палату коли прийшла моя черга. Я його єдина онучка. Коли він почув мене, він відкрив очі, посміхнувся і назвав моє ім’я. Він прожив ще два місяці. Ось що дає мені надію.

***

Сьогодні в переповнений автобус зайшла бабуся з дуже важкими сумками. Не було ні одного вільного місця, але маленька 4-річна дівчинка встала і запропонувала їй місце. Доброта, непідвласна віку, дає мені надію. (далі…)


Дрібнички

количество читателей онлайн и всего UA TOP Bloggers

  • Катя: Я ізгой в університеті майже ні з ким не спілкуюсь. Я вважвю себе хорошою людиною,
  • Єлизавета: Чудова стаття, цілком погоджуюся з думкою автора.)
  • qwerty: Фігня все це