teenbloog

25 Січ, 2009

Коли все набридло або як боротися з депресією…

Автор: teener Рубрика: Психологія|Школа виживання

depresВсім привіт! Сьогодні у нас в гостях відомий рок-музикант, автор книжки “Курс виживання для підлітків” Ді Снайдер!

- Привіт Ді , давай поговоримо про те, що лікарі називають науковим словом «депресія». Можливо тобі це слово незнайоме,зате цей стан просто жити не дає.

- Мені незнайома депресія? Та ти знущаєшся! Під час свого підліткового життя я, напевно, був чемпіоном світу з депресії. У пригніченому стані я проводив мало не все своє дозвілля – через стосунки з батьками, через, те, що хлопці у школі не хотіли товаришувати зі мною, через власну зовнішність і поведінку – і мені здавалося, що так і має бути.
Трохи науки. Депресія – це першу чергу реакція на втрату. Будь – яку, втрата друга, сварка з коханою дівчиною…

- Хочу додати, що відчуття втрати може з’явитися навіть тоді, коли досяг певного успіху, наприклад : отримав гарну оцінку, пробіг стометрівку найпершим. Здається все добре – а ти чомусь нудьгуєш на самоті.

- Тут вся річ у тому, що ти досягнув мети, яку собі надумав. Тому швидко вигадуй собі нову мету у житті. Коли ти зосереджений на якійсь речі, яку дуже хочеш, то всі негаразди відпадуть самі, тому, що ти цілеспрямований. Борися. Проблема в тому що підлітки у стані депресії найчастіше приховують свої почуття. Дехто намагається заповнити порожнечу пивом, наркотиками чи агресивною поведінкою до всього світу. Та це зовсім не вихід з депресії далі буде гірше.

- То що ж робити?…

- Якщо тобі погано ти мусиш з кимось поговорити – ідеально, якщо ти можеш поговорити з батьками. Я цього ніколи не міг. Не міг поговорити з друзями: боявся, що вони мене визнають придурком. Тож і тримав усі свої сумні думки при собі, а це шкідливо для здоров’я. Подумай з ким тобі зручно, затишно – не обов’язково це дорослий  і відкрийся цій людині.

- А якщо поділитися тобі ні з ким, напиши електронного листа до TeenBloog. Розкажи про свої почуття і тривоги – зразу легше стане. А ми спробуємо відповісти.

- Варто спробувати. Бо хоча під час депресії ти і почуваєшся цілком самотнім, нікому не потрібним, насправді, ти можеш одержати допомогу: від батьків, друзів, подруг.

- Оскільки я не міг ні з ким поговорити про свої гнітючі почуття, я знайшов порятунок у музиці. Я повертався зі школи, зачинявся в кімнаті, вмикав магнітофон, ставав перед дзеркалом – і зображав ніби граю на гітарі. Я займався цим годинами і напруження зникало. У піснях я знаходив ті відповіді, як не міг отримати від батьків та вчителів.

- Також можна займатися спортом. Фізичні вправи відволікають, роблять сильним не тільки твоє тіло, а й дух. А отже, лежачи на дивані і скиглячи проблему не вирішити. І чим більше ти перебуватимеш у депресії, тим звичнішим для тебе ставатиме цей стан. Згодом ти навчишся жаліти свою депресію… Не смій цього робити! Спробуй витягнути себе за волосся, як робив це барон Мюнхаузен.

- Якщо тобі нікуди подітися від проблем, то тікати з дому як спосіб їхнього вирішення – ніяке не вирішення та не вихід. Щороку близько 150 тисяч наших підлітків тікають з дому, і ніхто більше про них не чує, а по телебаченню та у Метро показують про зникнувших без вісти. Візьми до уваги – життя на вулиці це не життя!

- Ти завжди так думав, Ді?

- Ні, просто тепер я знаю статистику, а колись… Ми з моїм найкращим другом частенько ділилися враженнями щодо батьків тиранів. Генеральний план був такий: вночі залазимо до універмагу, беремо все похідне спорядження, якимось чином дістаємося Каліфорнії і живемо на березі океану. Я радий, що ми так на це і не наважилися! Тільки з роками розумієш, як це було безглуздо, але тоді, я не бачив іншого виходу. І не читав TeenBloog, дурень…

- Пам’ятай , якими б не були жахливими домашні проблеми, є значно вдалі, ніж втеча з дому, шляхи їх вирішення. І найголовніше: просто втекти з дому – це означає втекти в нікуди, звідти повертаються далеко не всі. А тобі ще жити й жити!..

- Якби у мене в дитинстві були гроші, то я б неодмінно звертався по допомогу до консультантів. Мати можливість поговорити про самого себе з професіоналом, розкласти всі проблеми по поличкам та знайти шляхи їх вирішення. Це того коштує. Зараз у США та Європі – це звична практика, але у часи мого дитинства, я соромився, що мене будуть приймати за психа. Візьми, будь ласка, до уваги: якщо ти шукаєш потрібної допомоги у лікаря, це не означає, що ти псих, тобі нічого соромитися, зараз це глобальна проблема, і якщо ти будеш хотіти собі допомогти, кому від цього буде погано?!

Борися – ти обов’язково переможеш, тому що життя прекрасне і дійсно варто жити, навіщо витрачати час дарма. Знайди собі мету життя, займись якимось хобі, спробуй допомагати людям і вір в себе у тебе велике майбутнє.

Використано матеріали з книжки: Dee Snider’s «Teenage Survival Guide»

Схожі статті:



4 коментарі to "Коли все набридло або як боротися з депресією…"

1 | невідома

Травень 24th, 2010 at 16:42

Avatar

- Оскільки я не міг ні з ким поговорити про свої гнітючі почуття, я знайшов порятунок у музиці. Я повертався зі школи, зачинявся в кімнаті, вмикав магнітофон, ставав перед дзеркалом – і зображав ніби граю на гітарі. Я займався цим годинами і напруження зникало. У піснях я знаходив ті відповіді, як не міг отримати від батьків та вчителів.

Це щось таке і про мене…так,у мене є хоббі….
у мене є мета-стати письменницею…..я працюю над цим,і в мене є деякі успіхи,але останнім часом
мені не хочеться нічого робити,писати немає про що,і здавалось що всі слова вже використані,і рифми теж….я думаю про майбутнє….якщо і таке можливо,не хочу сказати про себе що я велика письменниця,я всього лиш аматор,якщо таке можливо що я колись стану відомою,хоча б у своєму місті,
що б я робила?…я просто не хочу бути такою,я пишу не заради чогось такого,мені не потрібна слава,і хвала,я просто хочу щоб колись,дорогі мені люди змогли прочитати те,що я написала і думати про мене добре…мої батьки мене не розуміють,вчителі,друзі напевно теж,я не хочу так думати і напевно марно думаю,але мені здається що мої друзі не розуміють мене,може навіть… заздрять… хоч я не розумію чому….я не досягла ще нічого!зовсім нічого чим могла б гордитися…..
нічого….я сподіваюсь що ця думка марна,але мені з кожним днем здається що мої друзі все більше і більше від мене віддаляються,що ніколи по-справжньому не дружили….Але видно що вони по-справжньому цінують мене,люблять….але я відчуваю що щось не так….поясніть мені….може я здуріла?…

2 | teener

Травень 27th, 2010 at 13:27

Avatar

Чому б тобі не послати свою статтю до якогось журналу? Чи не завести власного блога, де б ти могла публікувати свої твори, я впевнений вони б знайшли свого читача!) Якщо тобі близька, якась з тем цього блогу, я б з радістю опублікував твою статтю, якщо вона дійсно цікава та може бути комусь корисна. Ти дуже щаслива, що маєш власне хоббі, та ще й дуже цікаве, як на мене.

3 | невідома

Червень 19th, 2010 at 21:23

Avatar

Дякую Я спочатку думала що мені ніхто не відповість тому й не відвідувала цей сайт
Але тут справді можуть допомогти,порадити щось
І тут цікаві теми,звісно не проблеми а те,що є хтось хто може підбадьорити,тому ЛЮДИ ЗАХОДЬТЕ,
ТУТ ДІЙСНО МОЖУТЬ ДОПОМОГТИ До речі про блог я ще подумаю…

4 | Аня

Липень 7th, 2010 at 15:35

Avatar

У мене-така сама проблема!!! Якось вручали менi якусь нагороду,i тут раптом здалось,що це все-востанне,бiльше я нiчого не зможу написати. Розумiете,менi вiрилось,що писати-справа мого життя,а якщо нi? Якщо так,то чи зможу я це добре зробити,чи вистачить менi сили волi вправлятись у майстерностi,чекати? А ще,коли пишеш якомусь письменнику,то як казав Селiнджер,”цi скоти нiколи не вiдповiдають”. Взагалi,багато такого божевiлля й невiдповiдповiдностi

КОМЕНТАР:

Дрібнички

количество читателей онлайн и всего UA TOP Bloggers

  • Віктор: Життєва правда!Мені вже під 40 років,сам прийшов до таких же висновків.Навчився гов
  • teener: Дякую, за ваші зауваження!)
  • Петя.: А як твоє прізвище? Скажи пліс.

Цитати

Усі знають, що це неможливо. Але от приходить невіглас, якому це невідомо – саме він і робить відкриття. — Альберт Ейнштейн