teenbloog

25 Січ, 2009

Коли все набридло або як боротися з депресією…

Автор: teener Рубрика: Психологія|Школа виживання

Всім привіт! Сьогодні у нас в гостях відомий рок-музикант, автор книжки “Курс виживання для підлітків” Ді Снайдер!

– Привіт Ді , давай поговоримо про те, що лікарі називають науковим словом «депресія». Можливо тобі це слово незнайоме,зате цей стан просто жити не дає.

– Мені незнайома депресія? Та ти знущаєшся! Під час свого підліткового життя я, напевно, був чемпіоном світу з депресії. У пригніченому стані я проводив мало не все своє дозвілля – через стосунки з батьками, через, те, що хлопці у школі не хотіли товаришувати зі мною, через власну зовнішність і поведінку – і мені здавалося, що так і має бути.
Трохи науки. Депресія – це першу чергу реакція на втрату. Будь – яку, втрата друга, сварка з коханою дівчиною…

– Хочу додати, що відчуття втрати може з’явитися навіть тоді, коли досяг певного успіху, наприклад : отримав гарну оцінку, пробіг стометрівку найпершим. Здається все добре – а ти чомусь нудьгуєш на самоті.

– Тут вся річ у тому, що ти досягнув мети, яку собі надумав. Тому швидко вигадуй собі нову мету у житті. Коли ти зосереджений на якійсь речі, яку дуже хочеш, то всі негаразди відпадуть самі, тому, що ти цілеспрямований. Борися. Проблема в тому що підлітки у стані депресії найчастіше приховують свої почуття. Дехто намагається заповнити порожнечу пивом, наркотиками чи агресивною поведінкою до всього світу. Та це зовсім не вихід з депресії далі буде гірше.

– То що ж робити?…

Якщо тобі погано ти мусиш з кимось поговорити – ідеально, якщо ти можеш поговорити з батьками. Я цього ніколи не міг. Не міг поговорити з друзями: боявся, що вони мене визнають придурком. Тож і тримав усі свої сумні думки при собі, а це шкідливо для здоров’я. Подумай з ким тобі зручно, затишно – не обов’язково це дорослий  і відкрийся цій людині.

– А якщо поділитися тобі ні з ким, напиши електронного листа до TeenBloog. Розкажи про свої почуття і тривоги – зразу легше стане. А ми спробуємо відповісти.

– Варто спробувати. Бо хоча під час депресії ти і почуваєшся цілком самотнім, нікому не потрібним, насправді, ти можеш одержати допомогу: від батьків, друзів, подруг.

– Оскільки я не міг ні з ким поговорити про свої гнітючі почуття, я знайшов порятунок у музиці. Я повертався зі школи, зачинявся в кімнаті, вмикав магнітофон, ставав перед дзеркалом – і зображав ніби граю на гітарі. Я займався цим годинами і напруження зникало. У піснях я знаходив ті відповіді, як не міг отримати від батьків та вчителів.

– Також можна займатися спортом. Фізичні вправи відволікають, роблять сильним не тільки твоє тіло, а й дух. А отже, лежачи на дивані і скиглячи проблему не вирішити. І чим більше ти перебуватимеш у депресії, тим звичнішим для тебе ставатиме цей стан. Згодом ти навчишся жаліти свою депресію… Не смій цього робити! Спробуй витягнути себе за волосся, як робив це барон Мюнхаузен.

Якщо тобі нікуди подітися від проблем, то тікати з дому як спосіб їхнього вирішення – ніяке не вирішення та не вихід. Щороку близько 150 тисяч наших підлітків тікають з дому, і ніхто більше про них не чує, а по телебаченню та у Метро показують про зникнувших без вісти. Візьми до уваги – життя на вулиці це не життя!

– Ти завжди так думав, Ді?

– Ні, просто тепер я знаю статистику, а колись… Ми з моїм найкращим другом частенько ділилися враженнями щодо батьків тиранів. Генеральний план був такий: вночі залазимо до універмагу, беремо все похідне спорядження, якимось чином дістаємося Каліфорнії і живемо на березі океану. Я радий, що ми так на це і не наважилися! Тільки з роками розумієш, як це було безглуздо, але тоді, я не бачив іншого виходу. І не читав TeenBloog, дурень…

– Пам’ятай , якими б не були жахливими домашні проблеми, є значно вдалі, ніж втеча з дому, шляхи їх вирішення. І найголовніше: просто втекти з дому – це означає втекти в нікуди, звідти повертаються далеко не всі. А тобі ще жити й жити!..

– Якби у мене в дитинстві були гроші, то я б неодмінно звертався по допомогу до консультантів. Мати можливість поговорити про самого себе з професіоналом, розкласти всі проблеми по поличкам та знайти шляхи їх вирішення. Це того коштує. Зараз у США та Європі – це звична практика, але у часи мого дитинства, я соромився, що мене будуть приймати за психа. Візьми, будь ласка, до уваги: якщо ти шукаєш потрібної допомоги у лікаря, це не означає, що ти псих, тобі нічого соромитися, зараз це глобальна проблема, і якщо ти будеш хотіти собі допомогти, кому від цього буде погано?!

Борися – ти обов’язково переможеш, тому що життя прекрасне і дійсно варто жити, навіщо витрачати час дарма. Знайди собі мету життя, займись якимось хобі, спробуй допомагати людям і вір в себе у тебе велике майбутнє.

Використано матеріали з книжки: Dee Snider’s «Teenage Survival Guide»



7 коментарів to "Коли все набридло або як боротися з депресією…"

1 | невідома

Травень 24th, 2010 at 16:42

Avatar

- Оскільки я не міг ні з ким поговорити про свої гнітючі почуття, я знайшов порятунок у музиці. Я повертався зі школи, зачинявся в кімнаті, вмикав магнітофон, ставав перед дзеркалом – і зображав ніби граю на гітарі. Я займався цим годинами і напруження зникало. У піснях я знаходив ті відповіді, як не міг отримати від батьків та вчителів.

Це щось таке і про мене…так,у мене є хоббі….
у мене є мета-стати письменницею…..я працюю над цим,і в мене є деякі успіхи,але останнім часом
мені не хочеться нічого робити,писати немає про що,і здавалось що всі слова вже використані,і рифми теж….я думаю про майбутнє….якщо і таке можливо,не хочу сказати про себе що я велика письменниця,я всього лиш аматор,якщо таке можливо що я колись стану відомою,хоча б у своєму місті,
що б я робила?…я просто не хочу бути такою,я пишу не заради чогось такого,мені не потрібна слава,і хвала,я просто хочу щоб колись,дорогі мені люди змогли прочитати те,що я написала і думати про мене добре…мої батьки мене не розуміють,вчителі,друзі напевно теж,я не хочу так думати і напевно марно думаю,але мені здається що мої друзі не розуміють мене,може навіть… заздрять… хоч я не розумію чому….я не досягла ще нічого!зовсім нічого чим могла б гордитися…..
нічого….я сподіваюсь що ця думка марна,але мені з кожним днем здається що мої друзі все більше і більше від мене віддаляються,що ніколи по-справжньому не дружили….Але видно що вони по-справжньому цінують мене,люблять….але я відчуваю що щось не так….поясніть мені….може я здуріла?…

2 | teener

Травень 27th, 2010 at 13:27

Avatar

Чому б тобі не послати свою статтю до якогось журналу? Чи не завести власного блога, де б ти могла публікувати свої твори, я впевнений вони б знайшли свого читача!) Якщо тобі близька, якась з тем цього блогу, я б з радістю опублікував твою статтю, якщо вона дійсно цікава та може бути комусь корисна. Ти дуже щаслива, що маєш власне хоббі, та ще й дуже цікаве, як на мене.

3 | невідома

Червень 19th, 2010 at 21:23

Avatar

Дякую Я спочатку думала що мені ніхто не відповість тому й не відвідувала цей сайт
Але тут справді можуть допомогти,порадити щось
І тут цікаві теми,звісно не проблеми а те,що є хтось хто може підбадьорити,тому ЛЮДИ ЗАХОДЬТЕ,
ТУТ ДІЙСНО МОЖУТЬ ДОПОМОГТИ До речі про блог я ще подумаю…

4 | Аня

Липень 7th, 2010 at 15:35

Avatar

У мене-така сама проблема!!! Якось вручали менi якусь нагороду,i тут раптом здалось,що це все-востанне,бiльше я нiчого не зможу написати. Розумiете,менi вiрилось,що писати-справа мого життя,а якщо нi? Якщо так,то чи зможу я це добре зробити,чи вистачить менi сили волi вправлятись у майстерностi,чекати? А ще,коли пишеш якомусь письменнику,то як казав Селiнджер,”цi скоти нiколи не вiдповiдають”. Взагалi,багато такого божевiлля й невiдповiдповiдностi

5 | Ніхто

Березень 25th, 2012 at 21:49

Avatar

Привіт…. У мене є одна проблемка – мені постійно здається, але ні я впевнена в цьому, що я нікому не потрібна, всім заважаю – батькам, брату, друзям, однокласникам, навіть своєму хлопцю…мені часто здається, що мене ніхто не любить…у мене весь час депресія…я не можу знайти спільну мову з однокласниками…не можу розповідати про свої проблеми батькам, тому що вони мене не розуміють…інколи бувають такі ситуації, що мені просто не хочеться жити………

6 | Катя

Червень 16th, 2015 at 21:01

Avatar

Я не хочу жити. Мені 32 роки,остані 3 роки життя я борюсь з тим,що не хочу жити,але шукаю собі якісь заняття,що можуть приносити мені задоволення. Я відчуваю себе не потрібною. Я одруженна і маю двох синочків. Чоловік має коханку,але не йде з дому,бо каже ,що не збирається йти з дому,каже що збирає гроші щоб купити мені житло. Я живу як у каторзі,знаю ,що він зраджує і вимушена терпіти,бо не маю виходу. Я люблю його і це мене вбиває. Він взагалі не звертає уваги на мене,я як домогосподарка,хоч я працюю. Я красива доглянута жінка. Виглядаю на років 25,я знаю,що варта кращого життя,але не знаю як найти вихід. Постійно молюсь за сім’ю,за чоловіка і його навернення. Сили мене покидають,легше померти,бо це жахливо,щодня я прокидаюсь і не знаю для чого,єдине моє спасіння це сон,лише там я щаслива. Допоможіть мені,я не можу померти,як діти з цим житимуть

7 | John

Грудень 10th, 2015 at 20:40

Avatar

Привіт…Мені 17 років.Я ще досі не знаю хто я такий і навіщо живу на цьму світі.Да я спочатку шукав себе, брався за все , наприклад: навчався добре до 6 класу, навчався в музичній школі, трішки займався паркуром та варкаутом , і так далі.Я брався за все але нічого до толку недоводив , бо воно все дуже швидко набридало.І і два роки тому мені набридло себе шукати.Немає нічого такого, що зацікавило б мене.Підкажіть мені у чому моя помилка?

КОМЕНТАР:

Дрібнички

количество читателей онлайн и всего UA TOP Bloggers

  • Катя: Я ізгой в університеті майже ні з ким не спілкуюсь. Я вважвю себе хорошою людиною,
  • Єлизавета: Чудова стаття, цілком погоджуюся з думкою автора.)
  • qwerty: Фігня все це