Коментарі до Коли все набридло або як боротися з депресією…

Від: Аня

Аня — Wed, 07 Jul 2010 13:35:53 +0000

У мене-така сама проблема!!! Якось вручали менi якусь нагороду,i тут раптом здалось,що це все-востанне,бiльше я нiчого не зможу написати. Розумiете,менi вiрилось,що писати-справа мого життя,а якщо нi? Якщо так,то чи зможу я це добре зробити,чи вистачить менi сили волi вправлятись у майстерностi,чекати? А ще,коли пишеш якомусь письменнику,то як казав Селiнджер,”цi скоти нiколи не вiдповiдають”. Взагалi,багато такого божевiлля й невiдповiдповiдностi

Від: невідома

невідома — Sat, 19 Jun 2010 19:23:25 +0000

Дякую Я спочатку думала що мені ніхто не відповість тому й не відвідувала цей сайт
Але тут справді можуть допомогти,порадити щось
І тут цікаві теми,звісно не проблеми а те,що є хтось хто може підбадьорити,тому ЛЮДИ ЗАХОДЬТЕ,
ТУТ ДІЙСНО МОЖУТЬ ДОПОМОГТИ До речі про блог я ще подумаю…

Від: teener

teener — Thu, 27 May 2010 11:27:30 +0000

Чому б тобі не послати свою статтю до якогось журналу? Чи не завести власного блога, де б ти могла публікувати свої твори, я впевнений вони б знайшли свого читача!) Якщо тобі близька, якась з тем цього блогу, я б з радістю опублікував твою статтю, якщо вона дійсно цікава та може бути комусь корисна. Ти дуже щаслива, що маєш власне хоббі, та ще й дуже цікаве, як на мене.

Від: невідома

невідома — Mon, 24 May 2010 14:42:28 +0000

- Оскільки я не міг ні з ким поговорити про свої гнітючі почуття, я знайшов порятунок у музиці. Я повертався зі школи, зачинявся в кімнаті, вмикав магнітофон, ставав перед дзеркалом – і зображав ніби граю на гітарі. Я займався цим годинами і напруження зникало. У піснях я знаходив ті відповіді, як не міг отримати від батьків та вчителів.

Це щось таке і про мене…так,у мене є хоббі….
у мене є мета-стати письменницею…..я працюю над цим,і в мене є деякі успіхи,але останнім часом
мені не хочеться нічого робити,писати немає про що,і здавалось що всі слова вже використані,і рифми теж….я думаю про майбутнє….якщо і таке можливо,не хочу сказати про себе що я велика письменниця,я всього лиш аматор,якщо таке можливо що я колись стану відомою,хоча б у своєму місті,
що б я робила?…я просто не хочу бути такою,я пишу не заради чогось такого,мені не потрібна слава,і хвала,я просто хочу щоб колись,дорогі мені люди змогли прочитати те,що я написала і думати про мене добре…мої батьки мене не розуміють,вчителі,друзі напевно теж,я не хочу так думати і напевно марно думаю,але мені здається що мої друзі не розуміють мене,може навіть… заздрять… хоч я не розумію чому….я не досягла ще нічого!зовсім нічого чим могла б гордитися…..
нічого….я сподіваюсь що ця думка марна,але мені з кожним днем здається що мої друзі все більше і більше від мене віддаляються,що ніколи по-справжньому не дружили….Але видно що вони по-справжньому цінують мене,люблять….але я відчуваю що щось не так….поясніть мені….може я здуріла?…