25 Жов, 2010
Притчі та повчальні історії (Частина 2)
Автор: Діана Рубрика: На замітку|Психологія|Саморозвиток|Філософія
І ще одна порція історій:
СВЯТІСТЬ СПРАВЖНЬОГО МОМЕНТУ
Одного дня Будду запитали: «Що робить людину святою?»
Він відповів: «Кожну година ділиться на певну кількість секунд, а кожна секунда – на певну кількість доль. Той, хто здатний повністю перебувати в кожній частці секунди, і є святий».
Одного японського воїна узяли в полон і ув’язнили. Всю ніч він не міг стулити очей, оскільки був переконаний, що вранці його піддадуть тортурам. Тут він пригадав слова свого Майстра: «Завтра не існує. Єдина реальність – це сьогодення».
Усвідомивши це, воїн тут же заснув. Людина, що звільнилася від лещат майбутнього, подібна до пташки в піднебінні або лілії в полі: жодних переживань про завтрашній день. Повне занурення в сьогодення. Ось що таке святість!
ДЗВОНИ ХРАМУ
На острові побудували храм з тисячею дзвонів. Дзвони, великі і малі, були прикрашені кращими майстрами світу. У сильну негоду, коли дув ураганний вітер, дзвін всіх дзвонів зливався в єдину симфонію і приводив в захват серце кожної людини. Пройшло багато століть, і острів занурився в океан. З ним під воду пішли і дзвони.
Стародавня легенда свідчить, що дзвони продовжували невпинно дзвонити, за бажання їх міг чути кожен. Натхненний легендою, один молодий хлопець відправився за тисячу миль послухати цей дзвін. Дні безперервно він сидів на березі океану, вдивляючись у бік острова, що потонув, і напружено вслухувався. Але він чув лише шум прибою.
Хлопець прагнув не обертати на нього жодної уваги, але безрезультатно: здавалося, цей шум заповнив весь світ. Так продовжувалося декілька тижнів. Всякий раз, коли його охоплював смуток, він ходив слухати сільських мудреців, з благоговінням тих, що віщали про таємничу легенду.
У його серці знов спалахувала надія, щоб…. знову загаснути після декількох тижнів безплідних спроб почути заповітний дзвін. Врешті-решт, хлопець вирішив відмовитися від своєї затії.
Можливо, йому і не призначено було почути музику дзвонів. Можливо, це була лише красива легенда. У цей останній день він відправився на берег, щоб попрощатися з океаном, з піднебінням, вітром і кокосовими пальмами. Він ліг на пісок і вперше прислухався до шуму прибою. Незабаром звуки моря так поглинули його, що хлопець вже майже не усвідомлював себе: він розчинився в глибокій тиші. І раптом в цій тиші він почув дзвін від дзвонів!
Ніжний дзвін маленького дзвону, а за ним ще один, і ще, і ще… поки музика тисячі дзвонів не злилася в єдину гармонію, а серце хлопця не затрепетало в захопленому екстазі. Хочете почути дзвін дзвонів? Просто слухайте море. Хочете побачити Бога? Просто дивіться на світ довкола. (продовження…)



![467dd884e987[1]](http://teenbloog.org.ua/wordpress/wp-content/uploads/2010/10/467dd884e9871.jpg)

