teenbloog

25 Жов, 2010

Притчі та повчальні історії (Частина 1)

Автор: Діана Рубрика: На замітку|Психологія|Саморозвиток|Філософія

Taj Mahal at sunset - Celebrating 150 Thousand Views - Thanks!
Creative Commons License photo credit: betta design

Привіт всім,я думаю у Вас зараз хороший настрій. Мені радісно коли радісно комусь.

Якось я подумала що хочу почитати щось таке маленьке і цікаве. І ось нарешті після довгого копирсання в неті я знайшла таку книжку під назвою “Для чого співає пташка?”-Ентоні де Мелло. Думаю Вам буде цікаво дізнатись про що вона. Так от, я вибрала ті притчі, які мені найбільше сподобались:

У ПОШУКАХ ВІСЛЮКА

Жителі села не на жарт стривожились коли побачили чоловіка,що мчався верхи на віслюкові по сільській вулиці.

– Куди ти так мчиш? – крикнули вони йому.
– Шукаю свого віслюка,-відповів дивак проносячись мимо.

Говорять, одного дня дзенський майстер Ріндзай намагався знайти своє тіло. Це видовище принесло величезне задоволення його непросвітленим учням. Інколи доводиться зустрічати людей, які говорять, що шукають Бога!)

ДУРНА РИБКА

– Даруйте, – запитала якось маленька рибка у великої, – а Ви не знаєте, де знайти океан?
– Океан там, де ти зараз знаходишся, – відповіла велика риба.
– Прямо тут? Але ж це просто вода. А я хочу знайти саме океан, – розчаровано зітхнула рибка і попливла шукати де-небудь ще.

-Нічого не шукай, маленька рибка. Шукати тобі нічого. Потрібно лише одне – дивитися.

ЧУЄШ, ЯК СПІВАЄ ПТАШКА?

Індуїзм дає величний опис відношення Бога до Всесвіту. Бог «танцює» Всесвіт. Він – Танцівник, Всесвіт — його Танець. Танець і танцівник – не одне і те ж, але вони не існують окремо один від одного. Танець не понесеш в коробці додому, якщо він тобі сподобався.

Як тільки танцівник припиняє танцювати, танець вмирає. У пошуках Бога ми надто багато думаємо, надто багато роздумуємо, надто багато говоримо. Навіть бачивши цей танець, який ми називаємо Всесвітом,ми постійно думаємо, говоримо (з іншими і з собою), міркуємо, аналізуємо, філософствуємо. Слова… Шум…

Занурся в безмовність і споглядай Танець. Просто дивися: зірка, квітка, аркуш, що в’яне, пташка, камінь… підійде будь-який фрагмент цього Танцю. Дивися. Слухай. Нюхай. Торкайся. Пробуй на смак. І, цілком можливо, незабаром ти побачиш і Його – Самого Танцівника!

Учень постійно скаржився Майстрові:

– Ти ховаєш від мене велику таємницю дзен.   Він ніяк не хотів приймати пояснення Майстра.

Одного дня вони йшли через горб і почули спів пташки.

– Чуєш, як співає пташка? – запитав Майстер.
– Чую, – відповів учень.
– Тепер ти віриш, що я від тебе нічого не ховаю?
– Так. Якщо ти дійсно почув спів пташки, якщо ти дійсно побачив дерево… ти вже все знаєш. Не потрібно жодних слів, жодних концепцій.
– Що-що? Що ти говориш?
– Ти чув сотні пташок і бачив сотні дерев? Постій! А чи бачив ти дерево? Якщо ти дивишся на дерево і бачиш дерево, це ще не означає, що ти побачив його по-справжньому. Коли дивишся на дерево і бачиш диво – лише тоді ти дійсно бачиш його! Чи відчував ти коли-небудь тиху радість від співу пташки? !

Я КОЛЮ ДРОВА!

Ставши просвітленим, один майстер дзен написав такі рядки де ознаменував цю подію:

– О, яке дивне диво. Я колю дрова! Ношу воду з колодязя! Просвітлення я насправді нічого не міняє. Дерево залишиться деревом; люди залишаються людьми. І ти будеш таким, як раніше, – запальним або урівноваженим, розумним або дурним. Єдина різниця полягає в тому, що тепер ти дивишся на світ іншими очима. Ти дивишся на все неначе з боку. Серце переповнює радість від дотику до дива.

Це і є суть споглядання – у відчутті дива. Споглядання відрізняється від екстазу тим, що воно не веде до втечі від реальності. Просвітлений споглядальник продовжує колоти дрова і носити воду з колодязя. Споглядання відрізняється від відчуття прекрасного. Насолоду красою картини або сонячного заходу дає естетичний захват, а в спогляданні абсолютно все перетворюється на диво – і прекрасний захід, і найзвичайніший камінь. Подібне сприйняття властиве дітям. Їх дивує все. Вони постійно відчувають захоплення. Тому вони легко потрапляють в Царство Боже.

ПИЛЬНІСТЬ І ЩЕ РАЗ ПИЛЬНІСТЬ

Жоден учень дзен не може учити інших, поки сам не проживе з Майстром не менше десяти років. Тенно завершив десятирічний курс вчення і досяг рангу вчителя. Одного дня він вирішив зайти до майстра Нань-іню.

Був дощовий день, тому Тенно надів дерев’яні черевики і прихопив з собою парасольку. Коли він увійшов, Нань-інь вітав його словами:

– Ти залишив черевики і парасольку на крильці, вірно? Скажи, ти поклав парасольку зліва або праворуч від черевиків?

Тенно зніяковів, він не знав, що відповісти. Він зрозумів, що діяв неусвідомлено. Так він став учнем Нань-іня і провів у майстра ще десять років, виучуючись мистецтву Постійної Усвідомленості. Лише той, хто ніколи не втрачає усвідомленості, хто завжди знаходиться в сьогоденні, – лише той стає Майстром!

Завжди посміхайтесь!!! =))))



Прокоментуй! to "Притчі та повчальні історії (Частина 1)"

КОМЕНТАР:

Дрібнички

количество читателей онлайн и всего UA TOP Bloggers

  • Катя: Я ізгой в університеті майже ні з ким не спілкуюсь. Я вважвю себе хорошою людиною,
  • Єлизавета: Чудова стаття, цілком погоджуюся з думкою автора.)
  • qwerty: Фігня все це