- Привіт Ді , давай поговоримо про те, що лікарі називають науковим словом «депресія». Можливо тобі це слово незнайоме,зате цей стан просто жити не дає.

- Мені незнайома депресія? Та ти знущаєшся! Під час свого підліткового життя я, напевно, був чемпіоном світу з депресії. У пригніченому стані я проводив мало не все своє дозвілля – через стосунки з батьками, через, те, що хлопці у школі не хотіли товаришувати зі мною, через власну зовнішність і поведінку – і мені здавалося, що так і має бути.
Трохи науки. Депресія – це першу чергу реакція на втрату. Будь – яку, втрата друга, сварка з коханою дівчиною…

- Хочу додати, що відчуття втрати може з’явитися навіть тоді, коли досяг певного успіху, наприклад : отримав гарну оцінку, пробіг стометрівку найпершим. Здається все добре – а ти чомусь нудьгуєш на самоті.

- Тут вся річ у тому, що ти досягнув мети, яку собі надумав. Тому швидко вигадуй собі нову мету у житті. Коли ти зосереджений на якійсь речі, яку дуже хочеш, то всі негаразди відпадуть самі, тому, що ти цілеспрямований. Борися. Проблема в тому що підлітки у стані депресії найчастіше приховують свої почуття. Дехто намагається заповнити порожнечу пивом, наркотиками чи агресивною поведінкою до всього світу. Та це зовсім не вихід з депресії далі буде гірше.

- То що ж робити?…

- Якщо тобі погано ти мусиш з кимось поговорити – ідеально, якщо ти можеш поговорити з батьками. Я цього ніколи не міг. Не міг поговорити з друзями: боявся, що вони мене визнають придурком. Тож і тримав усі свої сумні думки при собі, а це шкідливо для здоров’я. Подумай з ким тобі зручно, затишно – не обов’язково це дорослий  і відкрийся цій людині.

- А якщо поділитися тобі ні з ким, напиши електронного листа до TeenBloog. Розкажи про свої почуття і тривоги – зразу легше стане. А ми спробуємо відповісти.

- Варто спробувати. Бо хоча під час депресії ти і почуваєшся цілком самотнім, нікому не потрібним, насправді, ти можеш одержати допомогу: від батьків, друзів, подруг.

- Оскільки я не міг ні з ким поговорити про свої гнітючі почуття, я знайшов порятунок у музиці. Я повертався зі школи, зачинявся в кімнаті, вмикав магнітофон, ставав перед дзеркалом – і зображав ніби граю на гітарі. Я займався цим годинами і напруження зникало. У піснях я знаходив ті відповіді, як не міг отримати від батьків та вчителів.

- Також можна займатися спортом. Фізичні вправи відволікають, роблять сильним не тільки твоє тіло, а й дух. А отже, лежачи на дивані і скиглячи проблему не вирішити. І чим більше ти перебуватимеш у депресії, тим звичнішим для тебе ставатиме цей стан. Згодом ти навчишся жаліти свою депресію… Не смій цього робити! Спробуй витягнути себе за волосся, як робив це барон Мюнхаузен.

- Якщо тобі нікуди подітися від проблем, то тікати з дому як спосіб їхнього вирішення – ніяке не вирішення та не вихід. Щороку близько 150 тисяч наших підлітків тікають з дому, і ніхто більше про них не чує, а по телебаченню та у Метро показують про зникнувших без вісти. Візьми до уваги – життя на вулиці це не життя!

- Ти завжди так думав, Ді?

- Ні, просто тепер я знаю статистику, а колись… Ми з моїм найкращим другом частенько ділилися враженнями щодо батьків тиранів. Генеральний план був такий: вночі залазимо до універмагу, беремо все похідне спорядження, якимось чином дістаємося Каліфорнії і живемо на березі океану. Я радий, що ми так на це і не наважилися! Тільки з роками розумієш, як це було безглуздо, але тоді, я не бачив іншого виходу. І не читав TeenBloog, дурень…

- Пам’ятай , якими б не були жахливими домашні проблеми, є значно вдалі, ніж втеча з дому, шляхи їх вирішення. І найголовніше: просто втекти з дому – це означає втекти в нікуди, звідти повертаються далеко не всі. А тобі ще жити й жити!..

- Якби у мене в дитинстві були гроші, то я б неодмінно звертався по допомогу до консультантів. Мати можливість поговорити про самого себе з професіоналом, розкласти всі проблеми по поличкам та знайти шляхи їх вирішення. Це того коштує. Зараз у США та Європі – це звична практика, але у часи мого дитинства, я соромився, що мене будуть приймати за психа. Візьми, будь ласка, до уваги: якщо ти шукаєш потрібної допомоги у лікаря, це не означає, що ти псих, тобі нічого соромитися, зараз це глобальна проблема, і якщо ти будеш хотіти собі допомогти, кому від цього буде погано?!

Борися – ти обов’язково переможеш, тому що життя прекрасне і дійсно варто жити, навіщо витрачати час дарма. Знайди собі мету життя, займись якимось хобі, спробуй допомагати людям і вір в себе у тебе велике майбутнє.

Використано матеріали з книжки: Dee Snider’s «Teenage Survival Guide»

Схожі статті:

• Коли «з вух йде пар» або як впоратися з власним гнівом?
• Як перемогти свій страх?
• Чому виникають протистояння з батьками?
• 5 способів боротьби з депресією
• Як ти реагуєш на образи?..

Чи знаєш ти стару приказку «Молодість не вічна!»? Вона дуже справедлива. Хіба не разюче, що підлітки тремтять із нетерпіння скоріше стати дорослими, дорослі посміхаються, зачувши шкільний дзвінок, і з легкою заздрістю згадують безтурботні дні своєї юності. І чим старше вони стають, тим щасливіше їхні спогади: час безвинності, час такий безтурботний в порівнянні з їх «дорослими», «дійсними» проблемами.

«О так, – говорять вони з подихом, – то були старі добрі днини».
Але тільки не для мене. З роками життя ставало усе краще й краще, і якщо я оглядаюся назад, те тільки для того, щоб витягти з минулого уроки: занадто пильний погляд у минуле заважає рухатися вперед. Я виріс у самому серці «країни сабербіі»: квартал Болдуін, на Лонг Айленді, у півгодині їзди від Нью- Йорка. Тоді я був не Ді, а Деніолом Снайдером, високим , дуже чутливим хлопчиком, що часто пускав сльозу, а приводів для сліз, і цілком серйозних, було предосить. Удома я не ладив з батьками. (Батьки про це не знали). У школі я був ізгоєм. Мені не подобалося ні те, як я виглядаю, ні те, як я поводжуся. Часом я жахливо страждав від самотності.

Знаєте, що підтримувало мої життєві чинності? Чергова серія «Автостради зірок», що йшла по п’ятницях. Так так, піком мого тодішнього життя було щотижневе годинне телешоу. Друзів у мене було небагато, а дівчинок взагалі не було, так що по суботах і неділям я тинявся по будинку, а з понеділка починав уважати дні, що залишилися до «Автостради зірок». Погано, так? Потім стало ще гірше: телестудія припинила це шоу.

От які в мене по більшій мірі спогади – смутні, і як би банальними не були ті події, вони урізалися в пам’ять, і здається, що це відбувалося вчора: я пам’ятаю щохвилини, кожну дрібну деталь. Напевно, справа в тому, що те, що траплялося з тобою, коли ти був підлітком, впливає на все подальше життя. Саме тоді формуються твої погляди, твої прагнення й цінності.
А одну історію я пам’ятаю краще всіх.

Запашний весняний день, урок фізкультури, ми граємо на майданчику в софтбол (варіант бейсболу). Природно, коли я замахнувся битою, і ближні й далекі гравці рвонули до своїх місць, пролунали крики: «Давай, давай, пітчер, тримай цього недоумка! Мазило! Мазило!» Між іншим, незважаючи на репутацію хиляка, я досить непогано грав, і от – бдинь! – заліпив м’яч прямо в зовнішнє поле. Це був удар що треба! Я несуся вперед, щосили працюючи колінами й ліктями, і отут цей гад Фред – що він тільки не робив, щоб отруїти мені життя, – виставляє ногу. Як я летів! І як приземлився! Як лайнер при аварійній посадці. Звичайно, усі іржуть як скажені.

Я був знищений повністю. Я встав червоний, як рак, і заприсяг, що більше ніколи, ніколи в житті не дозволю над собою сміятися. Через багато років, уже коли я співав з «Твістед сістер», якщо хто не будь у залі гоготав або викрикував образи, я припиняв концерт і викликав того типа на сцену: «Над чим смієшся, ти, дурень? Ти що, думаєш, краще проспіваєш? Може вийдеш на сцену, спробуєш?» Іноді я навіть зістрибував у зал, щоб знайти того типа. Тепер я розумію, що це спопеляюче бажання довести, заслужити повагу проросло з того випадку на спортмайданчику.
Повинно було пройти більше десятка років, щоб ця історія стала для мене смішною, але вона так стала. Кілька років назад, коли «Твістед сістер» одержала міжнародне визнання, місцева газета, яку я розносив хлопчиськом, помістила мій портрет на обкладинці недільного додатка: звичайна нісенітниця типу «наш знаменитий земляк» і все таке інше.

Репортер відшукав сліди Фреда штовхача – він усе ще жив у нашому містечку (не сумніваюся, він вдосконалив свої здатності й тепер успішно спихає під поїзд маленьких старих леді)– і запитав його про той випадок, при спогаді про яке в мене дотепер волосся сторчма встають.
Дивовижно, але Фред про це нічого не пам’ятав. Думаю, що для нього те було природною мускульною реакцією: як тільки хтось біг до третьої бази, нога Фреда автоматично вилітала вперед. Звичайно, він і не пам’ятав, що поставив мені підніжку – він же ставив підніжки всій школі!

З мене здавалося – знущалися всі, кому не лінь, поки я не вирішив, що більше нікому не дозволю з мене знущатися; пасивне відчуження перетворилося у відчуження войовниче. У цьому теж не було нічого гарного, тому що я став дуже твердим і холодним, увесь час шукав приводу до сварки – такий бунтар без причини. Вічно перекошене в усмішці обличчя, колючий погляд. З боку здавалося, що це дуже шикарно, але насправді я почував себе зовсім не шикарно. Я перетворився в дійсного психа, мені все чудилося, що коли я йду по вулиці, на мене все витріщаються й хтось за мною стежить.

Нерви були на межі, у голові крутились найдивовижніші сцени. Я був немов молодий бичок і ревів (про себе): «Ну, що це він на мене вп’явся?» – і,впер розлючений погляд в уявлюваного кривдника, грізно (але теж про себе): «Ти що викотив очі?»Я був на такому взводі, що, пройшовши квартал, змушений був повертатися додому, щоб відпочити – утомлювався до смерті.

Але це прагнення постояти за себе й осадити кривдника дало один безцінний урок: досить довго я був зовсім безпомічний, а потім почав розуміти, що в мені є сили, щоб змінити ситуацію. І ці сили є в кожному.

Автор: Dee Snider’s «Teenage Survival Guide»
Переклад з англійської: cleanteen

Схожі статті:

• Коли все набридло або як боротися з депресією…
• Коли «з вух йде пар» або як впоратися з власним гнівом?
• Як перемогти свій страх?
• Чому виникають протистояння з батьками?
• Як ти реагуєш на образи?..