teenbloog

Всі публікації з Тегом ‘Філософія


Creative Commons License photo credit: elBidule

Мені немало раз доводилось чути про те, що люди не знають чого конкретно хочуть досягти.  Більшість вважають, що далеко строкова ціль має мати місце в твоїй голові, а ти, в свою чергу повинен її переслідувати.

Я погоджуюсь лише з тим, що люди повинні ставити собі високу планку  і намагатись її досягти. Вам не варто хвилюватись, якщо у вас досі немає чітко сформованого плану на майбутнє. На все свій час. Важливо, щоб інтерес не вичерпав себе і не розвіявся.

Головне –  щоб ви були пильними, використовували усі можливості, які підкидає вам життя, щоб ви розвивались і прагнули більшого, раціонально використовували свій час та вміли прислуховуватись до себе. Багато людей бояться йти до своєї мети, саме тому, що вважають її нереальною. Роблять її метою свого життя, навіть найзаповітнішою мрією, але ніяк не діють для того, щоб вона здійснилась. Сидять в чотирьох стінах, і мріють про досконалість.

Людям бракує сміливості, якщо б вона просто встали, закинули свою лінь в якусь найпотаємнішу шухлядку і просто пішли на зустріч своїй мрії, то вони б зрозуміли, що не все так страшно. Все можна досягти, треба тільки постаратись. (далі…)

Дане питання постало переді мною досить недавно, хоча турбувало не один рік, тому підходячи  до “порогу власного життя” (повноліття) вирішив врешті його порушити, тим більш дискусія, в якій мені довелось взяти участь дала мені можливість підсумувати і узагальнити всі  аргументи, як і в підтримку даного явища так і в небажаність, так саме небажаність, а не неприпустимість ! Адже негативні сторони відносин хлопця і дівчини у підлітковому віці в фізичному  плані  ми зараз не розглядаємо і як би там не було це вибір і воля кожного (на перешкоді деяким діям може стояти лише закон).

Як би там не було повернемось до дискусії, і аргументів, які для того, щоб не провокувати у вас, шановні читачі, думку, що вони видумані буду писати в лапках,  оскільки вони були зібрані мною у різних людей   із різними думками і поглядами на життя. Не знаю чи вам це допоможе, але після цитат (аргументів) буду вказувати вік і життєвий погляд людини) .

Отож, чи потрібна дівчина хлопцю у 14-17 років: (далі…)

25 Тра, 2011

Де знайти себе?

Автор: natalia Рубрика: Саморозвиток|Філософія

An unstoppable force meets an immovable object
Creative Commons License photo credit: c@rljones

Де знайти себе?

Впевнена, що це питання турбує Вас так само як і мене. Блукаючи дорогами власного життя, дуже часто шкодую про те, що не маю схематичної карти, що доводиться шукати знаки у безглуздих речах: у словах незнайомої людини, у перегляді гороскопів і т.д. Там я намагаюся знайти прихований кимось або чимось, саме для мене,  зміст. Адже так не хочеться визнавати хаотичність  нашого світу, відсутність в ньому місця для мене.

Розділяю Ваші почуття безсилля та безпорадності перед Всесвітом, але зовсім не збираюся віддавати цим хвилюванням всю свою душу, чого і Вам не раджу. Варто, серед усієї цієї пітьми, шукати іскру. Вона може ховатися будь-де і прийти у Ваше серце несподівано. Чи прочитана книга дасть її Вам,чи очі дорогої людини,чи почуття,які раптово прокинуться всередині. Ви обов’язково відчуєте зміни.

Дозвольте цьому вогнику розгорітися у величезне яскраве полум’я, дозвольте бути Вашим орієнтиром. Так Вашій долі та щастю буде легше знайти Вас серед навколишніх сутінок. Відпустіть свій страх із серця, як птаху із зачиненої клітки, нехай вона покине Вас. Замість неї, дозвольте  там процвітати любові, щастю та душевному теплу, спокою.

Знайте, що йти до цього всього буде нелегко, але, під кінець, Ви зрозумієте – саме цей шлях зробив Вас тим, ким Ви є, він і є нагорода. Та щоб ненароком не заблукати на заплутаних стежках – слухайте себе, свій голос і, головне, вірте у свої сили, у свою значущість.

Сподіваюся, Ви якнайскоріше знайдете оті іскри і розпалите їх так,щоб Вас було видно аж із космосу!

Чи доводилось вам втрачати близьку вам людину? І під словом втрачати я маю на увазі, саме втрачати назавжди. Особисто я надіюсь, що у вас такого ніколи не траплялося, і сподіваюсь не трапиться.

Мені довелося втратити батька. І я знаю як це відчувати нестерпну біль і не розуміти що робити далі. Цією статтею я хочу допомогти тим хто опинився у цій самій ситуації і не знає що робити далі.

Передати стан людини яка втратила близьку людину не можливо. Нестерпний біль, нерозуміння світу, заперечення всього, байдужість до життя, повна відсутність віри у щасливе майбутнє. І що робити? Я безліч разів ставила перед собою це питання – ЩО РОБИТИ? І кожен раз відповідь була інакшою.

  • Багато хто не знає як себе вести при людях. У старі часи було прийнято що родина померлого повинна ходити у чорному і виражати свій смуток. На сьогодні, хочу тобі сказати, це вже застаріло. Запам’ятай, ти повинен вести себе так, і одягатися так як тобі комфортно! Зрозумій що людині яка померла, найменше хочеться бачити те як ти страждаєш. Говори з людьми так як тобі хочеться. Якщо хочеш поговорити про це – говори, якщо ні – то ні. І не думай про те що подумають люди. Це не важливо.
  • Дай собі час оговтатись. Не вимагай від себе неможливого. У тебе сталося горе, і тобі потрібен час, як найменше зрозуміти це.
  • Згадай про те, що не лише ти втратив цю людину. Намагайся спілкуватися і підтримувати людей які опинилися у тій самій ситуації що і ти.
  • Не звинувачуй себе ні у чому. Повір,та людина пробачила тебе, що б ти не зробив. І за що не встиг попросити вибачення.
  • Це мабуть зрозуміє лише той, хто був у цій ситуації. Ти можеш поговорити з цією людиною. Можеш про себе, або пошепки. Можеш навіть і у голос. Він чи вона почує тебе. І повір тобі стане легше.
  • Багато хто каже що не можна слухати музику. Але знаєш – я слухала, бо мені так було легше. Роби так щоб якомога легше пережити це. І не слухай нікого.
  • На рахунок сліз, це особиста справа кожного. Повторюсь – вирішуй сам.

З часом рани загоюються, перестають пекти. Але вони ніколи не зникають. І іноді вони починають боліти ще сильніше. І що робити тобі? Я навіть і не знаю.

Треба мабуть зрозуміти що все робиться для чогось. І повірити що так треба. Що так мало статися. І головне вірити що тій людині зараз не боляче і їй добре.

Такі ситуації роблять нас сильнішими. Але ми хочемо кричати від того що не такою ціною ми хотіли подорослішати, не такою ціною стати сильнішими. Так не мало статися, але сталось. Потрібно знайти в собі сили прийняти і змиритися.

Ти можеш говорити про це з рідними, друзями, або коханими. І ти повинен мати хоч когось з ким можеш поділитися думками та переживаннями, інакше ти просто закриєшся у собі, а відкритися буде дуже тяжко.

Якщо ви хочете поговорити про це зі мною, буду рада підтримати і допомогти.

Great Buddha at Kamakura
Creative Commons License photo credit: @dino

І ще одна порція історій:

СВЯТІСТЬ СПРАВЖНЬОГО МОМЕНТУ

Одного дня Будду запитали: «Що робить людину святою?»

Він відповів: «Кожну година ділиться на певну кількість секунд, а кожна секунда – на певну кількість доль. Той, хто здатний повністю перебувати в кожній частці секунди, і є святий».

Одного японського воїна узяли в полон і ув’язнили. Всю ніч він не міг стулити очей, оскільки був переконаний, що вранці його піддадуть тортурам. Тут він пригадав слова свого Майстра: «Завтра не існує. Єдина реальність – це сьогодення».

Усвідомивши це, воїн тут же заснув. Людина, що звільнилася від лещат майбутнього, подібна до пташки в піднебінні або лілії в полі: жодних переживань про завтрашній день. Повне занурення в сьогодення. Ось що таке святість!

ДЗВОНИ ХРАМУ

На острові побудували храм з тисячею дзвонів. Дзвони, великі і малі, були прикрашені кращими майстрами світу. У сильну негоду, коли дув ураганний вітер, дзвін всіх дзвонів зливався в єдину симфонію і приводив в захват серце кожної людини. Пройшло багато століть, і острів занурився в океан. З ним під воду пішли і дзвони.

Стародавня легенда свідчить, що дзвони продовжували невпинно дзвонити, за бажання їх міг чути кожен. Натхненний легендою, один молодий хлопець відправився за тисячу миль послухати цей дзвін. Дні безперервно він сидів на березі океану, вдивляючись у бік острова, що потонув, і напружено вслухувався. Але він чув лише шум прибою.

Хлопець прагнув не обертати на нього жодної уваги, але безрезультатно: здавалося, цей шум заповнив весь світ. Так продовжувалося декілька тижнів. Всякий раз, коли його охоплював смуток, він ходив слухати сільських мудреців, з благоговінням тих, що віщали про таємничу легенду.

У його серці знов спалахувала надія, щоб…. знову загаснути після декількох тижнів безплідних спроб почути заповітний дзвін. Врешті-решт, хлопець вирішив відмовитися від своєї затії.

Можливо, йому і не призначено було почути музику дзвонів. Можливо, це була лише красива легенда. У цей останній день він відправився на берег, щоб попрощатися з океаном, з піднебінням, вітром і кокосовими пальмами. Він ліг на пісок і вперше прислухався до шуму прибою. Незабаром звуки моря так поглинули його, що хлопець вже майже не усвідомлював себе: він розчинився в глибокій тиші. І раптом в цій тиші він почув  дзвін від дзвонів!

Ніжний дзвін маленького дзвону, а за ним ще один, і ще, і ще… поки музика тисячі дзвонів не злилася в єдину гармонію, а серце хлопця не затрепетало в захопленому екстазі. Хочете почути дзвін дзвонів? Просто слухайте море. Хочете побачити Бога? Просто дивіться на світ довкола. (далі…)


Дрібнички

количество читателей онлайн и всего UA TOP Bloggers

  • Катя: Я ізгой в університеті майже ні з ким не спілкуюсь. Я вважвю себе хорошою людиною,
  • Єлизавета: Чудова стаття, цілком погоджуюся з думкою автора.)
  • qwerty: Фігня все це