
«Люди готові платити більше грошей за розваги, ніж за знання». Вже не пам’ятаю кому належить ця фраза, але я все більше замислююся на роллю гумору та сміху у спілкуванні взагалі? Розважальна? Так, але не тільки. Миротворча? Безперечно. Лікувальна? Комунікативна?..
Одне незаперечне: ролей цих можна нарахувати, що пальців на руках не вистачить.
Усі люди мають потребу спілкуватися один з одним. Але чомусь так стається, що з кимось хочеться зустрічатися частіше і говорити довше, а інших ми обминаємо тридесятою дорогою. Чому це так? І, що не менш важливо, чи можна вважати нормальним такий стан речей? На цей рахунок існує багато різних думок.
Виявляється, що такий відбір, поділ усього люду на «тих» і «не тих» відбувається в нашій голові десь на рівні підсвідомості. Бо ми завжди надаємо перевагу спілкуванню з людьми, які володіють почуттям гумору, а тих, що сприймають усе надто серйозно намагаємося уникати. Адже добрий гумор допомагає створити під час розмови невимушену атмосферу, можна, навіть, сказати психологічний комфорт. Коли ми сміємося, то почуваємося вільніше, а ті, хто з нами поруч стають ближчими. Ти, мабуть, не раз відчував під час тривалої бесіди потребу розслабитися, зняти напругу? Навіть дуже серйозні речі сприймаються набагато простіше і запам’ятовуються значно краще, коли в них є бодай трошки гумору.
Добре розвинуте почуття гумору допомагає зберегти нам наше ж почуття власної гідності. Захистити нас від жалю до самих себе (а інколи так хочеться погладити себе по голівоньці). Трапляється так, що буває достатньо внести в конкретну ситуацію елемент комічного – і життя на очах починає чудесно перетворюватися! (продовження…)
