«Немає більшої радості в житті, аніж радість живого спілкування». Це слова Антуана де Сент-Екзюпері. Тема спілкування стара як світ. Щодня ми маємо безліч зустрічей – значних і не дуже, та й просто випадкових. На жаль не всі вони приносять нам задоволення та спокій…

Ну, а ми самі як часто приносимо чимало неприємностей іншим – нехотя чи навіть свідомо ображаючи когось через поганий настрій, погоду, і просто так! Ну подумаєш образив когось, просто так… Розрахунки показують, що люди втрачають ¾ свого віку через різні стреси та кепський настрій.

Ось порахуй і… ого ! Не повіриш, але втрачаємо і ти, і я, і інші по 120-150 років життя! Замість жити спокійненько років по 200 гробимо себе ж своїми руками. Отож виходить, що грубе спілкування завдає більше лиха людству, ніж усі війни разом взяті. Чому ж ми такі байдужі до себе, чому так не цінуємо свого життя? Кожен з нас це цілий світ, цікавий і неповторний. І спілкуватися з собі подібними мало б приносити радість, заряджати позитивною енергією. То в чому ж річ?

Ми не живемо на окремих безлюдних островах, тому наше життя – суцільне спілкування. Воно складається з багатьох невидимих ланцюжків, що пов’язують нас один з одним. «Усі ми стали людьми настільки, наскільки навчилися любити і розуміти інших» – ось що сказав Борис Пастернак про наші взаємини. Але любити і розуміти інших не легко, цього можна вчитися все життя.

«Скажи мені, хто твій друг, і я скажу тобі хто ти!» Щоб стати особистістю, спілкуйся з особистістю. Дуже важливу роль відіграє оточення, яке дає право людині розкрити всі свої можливості. Чим більше ми розкриваємося тим більше, тим більше визріває в нас почуття власної гідності та самоповаги. Люди поважатимуть того хто сам поважає себе та інших. А якщо один прагнутиме принизити іншого, то це вже не спілкування. Необхідно навчитися володіти своїми емоціями. Де? На жаль не існує спеціальних закладів і цього не вчать у школі. Але тією школою є наше життя.

Будь яка думка має право на існування. Починаючи розмову, треба відразу відмовитись від переконань, що лише мій погляд правильний. Ми маємо право сказати своєму співрозмовнику все, що вважаємо за потрібне, але… існує «золоте» правило спілкування: « Не роби іншому того, чого не бажаєш собі!». Те саме й зі словами: «Не кажи нікому такого, чого не хочеш почути сам!». Ось у чому полягає таємниця здорового спілкування. Лише доброзичливість, щирість і довіра викличе позитивну взаємність.

На жаль вміння спілкуватися в нас далеко не на висоті. Що ж тоді робити? А відповідь одна – вчитися! Вчитися лаштувати своє життя не калічити чужого, не завдавати болю тим, хто поруч із нами. Це непросто, бо так часто заважає нетерпимість до чужих думок та поглядів. Хочеш отримувати радість у спілкуванні з друзями, батьками, вчителями – навчись дарувати її сам. Не хочеш, щоб люди уникали тебе? Тоді тобі необхідно взяти до уваги кілька правил:

1. Моє життя таке, яким його створюють мої думки.
2. Я не роблю іншим те, чого сам не бажаю собі.
3. Я відповідаю за всі свої слова та вчинки.
4. Я не звинувачую у своїх проблемах нікого, окрім себе, бо розраховую лише на власні сили.
5. Я не нав’язую своєї допомоги і не вимагаю її від інших.
6. Я живу в мажорному стилі, радію кожному дню, кожній новій зустрічі.

Тож хочеш жити – живи на здоров’я, але думай та розраховуй всі свої кроки. Можна звичайно кинутися у життєвий вир, не думаючи що далі. Кудись та й занесе. Пам’ятай ніхто не проживе твоє життя за тебе вирішуючи твої проблеми. І не тому, що всі погані, просто в кожного своїх проблем вистачає. Отже все в твоїх руках. Сподіваюся, надійних.

Схожі статті:

• Ти комунікабельний?
• Як побороти хвилювання перед виступом?
• Посміхаймося- бо ми того варті :)
• Чому мене дівчата не кохають?
• Як підвищити самооцінку?