teenbloog

Всі публікації з Тегом ‘Психологія


Creative Commons License photo credit: elBidule

Мені немало раз доводилось чути про те, що люди не знають чого конкретно хочуть досягти.  Більшість вважають, що далеко строкова ціль має мати місце в твоїй голові, а ти, в свою чергу повинен її переслідувати.

Я погоджуюсь лише з тим, що люди повинні ставити собі високу планку  і намагатись її досягти. Вам не варто хвилюватись, якщо у вас досі немає чітко сформованого плану на майбутнє. На все свій час. Важливо, щоб інтерес не вичерпав себе і не розвіявся.

Головне –  щоб ви були пильними, використовували усі можливості, які підкидає вам життя, щоб ви розвивались і прагнули більшого, раціонально використовували свій час та вміли прислуховуватись до себе. Багато людей бояться йти до своєї мети, саме тому, що вважають її нереальною. Роблять її метою свого життя, навіть найзаповітнішою мрією, але ніяк не діють для того, щоб вона здійснилась. Сидять в чотирьох стінах, і мріють про досконалість.

Людям бракує сміливості, якщо б вона просто встали, закинули свою лінь в якусь найпотаємнішу шухлядку і просто пішли на зустріч своїй мрії, то вони б зрозуміли, що не все так страшно. Все можна досягти, треба тільки постаратись. (далі…)

Дане питання постало переді мною досить недавно, хоча турбувало не один рік, тому підходячи  до “порогу власного життя” (повноліття) вирішив врешті його порушити, тим більш дискусія, в якій мені довелось взяти участь дала мені можливість підсумувати і узагальнити всі  аргументи, як і в підтримку даного явища так і в небажаність, так саме небажаність, а не неприпустимість ! Адже негативні сторони відносин хлопця і дівчини у підлітковому віці в фізичному  плані  ми зараз не розглядаємо і як би там не було це вибір і воля кожного (на перешкоді деяким діям може стояти лише закон).

Як би там не було повернемось до дискусії, і аргументів, які для того, щоб не провокувати у вас, шановні читачі, думку, що вони видумані буду писати в лапках,  оскільки вони були зібрані мною у різних людей   із різними думками і поглядами на життя. Не знаю чи вам це допоможе, але після цитат (аргументів) буду вказувати вік і життєвий погляд людини) .

Отож, чи потрібна дівчина хлопцю у 14-17 років: (далі…)

Всім відомо, що люди, які відносяться з оптимізмом до всього світу і з гумором до себе,  більш привабливі і приймають більше правильних рішень, ніж ті, які цими якостями не володіють. В більшості зарубіжних компаніях позитивний настрій є такою ж необхідною частиною ділової людини як, скажімо, його  костюм. До того ж, в часи, коли удача нас покидає єдине, що може нас врятувати – це оптимізм і гумор. Психологи стверджують, що здатність з гумором сприймати будь-які ситуації, хвороби, власні вади не є природженою якістю. Цю рису характеру можна виробити в собі. Проте як же навчитись створювати і зберігати гарний настрій в будь-яких ситуаціях? Пропоную вам декілька вправ, які допоможуть у цьому.

Вправа 1

Ціль: навчитись створювати гарний настрій за своїм бажанням.

Інструкції з виконання: згадай епізод з життя, коли тобі  було дійсно дуже весело. Постарайся згадати своє відчуття тоді, кожну приємну деталь, перенесись спогадами в ту мить.  Ти побачиш, що на душі стане тепліше і усмішка ще довго не зійде з твого обличчя.

Вправа 2

Ціль: навчитись знаходити щось хороше навіть в найскладніших і найнеприємніших ситуаціях.

Інструкції з виконання: коли знаходишся в стані депресії чи суму, подивись на проблему  зі всіх сторін і згадай приказку: “Не було б щастя, так нещастя допомогло.” Подумай, які позитивні моменти можна в ній знайти. Скажи собі: “Саме цього я і хотів”. Може здатися  дивним, але ця фраза дійсно допомагає відпустити ситуацію і не відчаюватись, а приступити до прийняття раціональних рішень.

Численні дослідження показують, що мозкова діяльність відразу після того, як людина від душі посміється, зростає в декілька раз: різко покращується пам’ять, нормалізується артеріальний тиск і ритм серця. Виявляється, що коли людина часто усміхається і сміється, то це краще багатьох інших  засобів знімає напруження та зміцнює здоров’я. (далі…)

08 Вер, 2011

Те, що дає нам надію…

Автор: teener Рубрика: Життя|Психологія

TRINITY
Creative Commons License photo credit: Martin Gommel

А що таке надія взагалі? Вікіпедія каже, надія – це емоційне переживання, відчуття, емоція, що виникає при очікуванні суб’єктом бажаної події. Формується внаслідок пізнання суб’єктом причин, що обумовлюють очікувані події. Інше означення – це віра в позитивну, з точки зору суб’єкта, розв’язку ситуації, що склалась у його житті.

Буває, що дуже часто в житті не вистачає цієї емоції, для того, щоб зробити якийсь важливий крок чи прийняти рішення, особливо коли потрапив у якусь важку життєву ситуацію.

Людина не може жити без надії, і тому кожен шукає якесь своє особисту, індивідуальну, зрозумілу тільки  йому думку, яка допомагає жити і продовжувати боротися.

В мережі є декілька англомовних сайтів, на яких люди пишуть про те, що дає їм надію. Ось декілька повідомлень звідти:

Моя подруга втратила батька в цьому місяці. На шкільному шоу талантів вона співала пісню на його честь. Коли вона почала плакати і не змогла більше продовжити співати, більша половина залу встала і співала пісню разом з нею, допомагаючи їй закінчити.

***

4 місяці назад в мене діагностували облисіння. Через місяць я втратила все волосся. Мені було страшно йти до школи, тому що я думала всі будуть глузувати з мене. Наступного ранку я почула стук у двері і відчинила, на ганку стояли десять моїх друзів с повністю поголеними головами. Двоє з них були дівчатками! Вони мої найкращі друзі назавжди. Ось що дає мені надію.

***

Мій дідусь був у лікарні і йому залишалося жити 12-14 годин. Всі приходили для того, щоб попрощатися з ним, знаючи, що він все одно не зможе відповісти. Я зайшла в палату коли прийшла моя черга. Я його єдина онучка. Коли він почув мене, він відкрив очі, посміхнувся і назвав моє ім’я. Він прожив ще два місяці. Ось що дає мені надію.

***

Сьогодні в переповнений автобус зайшла бабуся з дуже важкими сумками. Не було ні одного вільного місця, але маленька 4-річна дівчинка встала і запропонувала їй місце. Доброта, непідвласна віку, дає мені надію. (далі…)

На мою думку, життя можна порівняти із днем. Так, із звичайнісіньким днем  сьогодення; “світанок” схожий на народження, новий погляд на світ, “ранок” – на дитинство та юнацтво, “день” – доросле життя, “вечір” – старість.

Зараз ми переживаємо лише ранок нашого життя і ніхто з нас не знає , що буде далі , яку погоду приготує  безхмарне небо і який вітер скуйовдить тобі волосся. Звісно, з тим, що приготувала кожному із нас авантюристка – доля сперечатись  складно і хай неможливо та  можна примусити власними зусиллями  цю «примхливу даму» змінити своє рішення на свою користь.

І тут важливо зрозуміти, що перший крок в доросле життя ти робиш із вибором професії; це повинно бути власне рішення. Батьків треба прислухатися, адже вони рідні люди , які бажають найкращого, але головний вибір повинен стояти за тобою.

Тому що життя за тебе ніхто інший не проживе! В ньому є і будуть  дорогі рідні люди, кохані, прості перехожі …. Так, вони є частинкою  твоєї душі й думок, але про свої вподобання краще не забувати, бо без цього життя приноситиме багато протиріч та ненависті.

У вирі сучасного життя дуже легко:  загубитися в прагненнях,  просто хотіти і нічого не робити, знаходитись в постійних пошуках свого захоплення. І якщо це з вами сталось , то треба сказати собі «СТОП! Досить з мене цієї каші!!»

Щоб з цим впоратись потрібно розібратись у собі. Більшість психологів та книжок вчать писати на папірцю з однієї сторони недоліки, а з іншої переваги хвилюючого питання  стосовно себе; пильно проаналізувати ситуацію, що виникла всередині. Та мені здається, що не треба все так ускладнювати. Досить просто сісти і на самоті обдумати своє положення.

Було б добре, щоб це було улюблене місце, яке заспокоює думки. Наприклад, донедавна я губилась у власному житті: сьогодні мені хотілось серйозно співати, завтра – я думаю над кар’єрою архітектора, а післязавтра мені взагалі нічого не хочеться  і весь світ набрид.

Такий настрій переслідував мене декілька років. Я, навіть, помилково обрала не ту професію. Не хочу сказати, що мені вона зовсім не до вподоби….просто не для мене. Так от, одного вечора, сидячи на підвіконні і вдивляючись у зоряні лабіринти, я збагнула, що за все хапатись одразу неможливо. Дійсно чудовий спеціаліст своєї справи повинен цікавитись нею глибоко до найменших дрібничок і лиш тоді професійне майбутнє може стати успішним.

І тому стало ясно,  професію доведеться міняти. Тепер сиджу і виправляю свої ж помилки, готуюсь вступати до омріяного вузу. Головне в цьому вчасно зрозуміти чого ти хочеш, бо потім буде важко все виправити. Не треба лінуватись, робити поспішних висновків. Жодна професія в світі не буває легкою! Зажди на дорозі будуть зустрічатись перешкоди, але якщо є нестримне бажання чогось досягти , то в кінці чекатиме перемога.

Головне не опускати руки і прагнути стати кращим, навчитись  чомусь і бути ЛЮДИНОЮ. “Лінощі визнання не принесуть!” – простий вислів, але сильний стимул. То ж уперед!


Дрібнички

количество читателей онлайн и всего UA TOP Bloggers

  • Катя: Я ізгой в університеті майже ні з ким не спілкуюсь. Я вважвю себе хорошою людиною,
  • Єлизавета: Чудова стаття, цілком погоджуюся з думкою автора.)
  • qwerty: Фігня все це