Латинською мовою “заздрість” звучить як “livor”, дослівно-”синь”. А в одній казці злий чарівник пожовк від заздрощів і помер. У нас кажуть:”Аж побагровів від заздрощів”!” У Китаї заздрість називають хворобою “червоних очей”. Отож виходить , що для визначення кольору заздрості використовуюсь весь кольоровий спектр.

Заздрість, як і будь-яке інше негативне почуття, гальмує процеси самовдосконалення, зменшує здатність тіла рухатись та розвиватись і взагалі приводить до нервових і душевних розладів. Багато психологів та філософів вважають заздрість різновидом ненависті, яка просто руйнує людину з середини. Заздрісник ніколи не може мати гарного настрою та задоволеного вигляду.

“Людина, повністю віддана своїй творчості, немає ні потреби, ні часу заздрити іншим”,-так казав П’єр Буас, французький мораліст першої половини XIX ст. Хіба ви не згодні? Я переконаний, що заздрість забирає силу силенну наших душевних сил та часу. Важко зосередитися над чимось своїм, а голова зайнята чорними думами про чужий добробут, чиїсь досягнення, не твої успіхи. Побачивши одного разу заздрісного чоловіка, який мав насуплений вираз обличчя, філософ Біон звернувся до нього з такими словами:” Не знаю, чи то в тебе неприємність, чи в когось іншого радість”.

Скажи, що ти відчуваєш, коли твій друг розповідає про цікаву екзотичну мандрівку на канікулах або показує новий, подарований йому, лептоп? Так, звичайно, навіть якщо воно і доброзичливе, але десь у найглибших глибинах душі, вибачте за тавтологію, почуття заздрості все ж таки виникає. Це почуття знайоме кожному з нас. Немає на світі людини, яка б не заздрила комусь хоча б раз в житті. Але не кожен має відвагу в цьому зізнатися. Хоча чого дивуватися? Більшість людей, які пишуть про заздрість вважають її абсолютно негативним почуттям.

Насправді існує і “позитивний” компонент заздрості. Який же це? Дуже добре на цей рахунок висловився французький драматург Антуан де Ламот:”Заздрість- це підсвідоме вшанування, яке проявляє хтось жалюгідний до когось кращого!”. Отож, заздрячи великим особистостям, ми робимо не що інше, як визнаємо нашу повагу до них.

Стоп! Так заздрість-це добре чи погано? Краще про це знає Декарт- це давньогрецький філософ та математик. Саме він розділив заздрість на “справедливу” та “несправедливу”, посперечавшись з Аристотелем, який стверджував, що заздрість-це важка недуга суспільства. Сучасні психологи не ділять заздрість ні на які категорії вони просто констатують факт, що заздрість- це сильне емоційно-виснажливе почуття, що здатне вибити людину з колії, відібрати спокій та сон.

Різні люди і заздрять по різному. Особистість, яка почувається впевненою у собі і адекватно ставиться до себе та оточуючих, якщо і відчуває заздрість то в основному “спортивну”. Тобто бачачи успіхи інших людей, вони лише починають докладати більше зусиль та більше працювати, щоб досягти таких же , або, навіть, і більших перемог у житті!

Але, як же народжується заздрість?

Все дуже просто, варто лише порівняти себе і свого, так званого “суперника”. Доведено, що кожен може заздрити тільки собі подібному. Наприклад, людина не може заздрити силі тигра чи красі квітів. Англійський письменник Мандевіль каже з цього приводу: ”Жебрак не позаздрить багатому вельможі, що їздить в кареті, тому що відстань між ними надто велика, а от власник брички може позбутися сну, побачивши у свого сусіда карету, запряженою добрими конями”.

Найбільш заздрісними вважаються люди з завищеною самооцінкою. Вони ставлять себе вище за інших і отримують моральну насолоду від невдачі падінь своїх знайомих чи навіть друзів. Причин для виникнення заздрості дуже багато. Вони пов’ язані з різними факторами розвитку кожної особистості. Можливо недостатній рівень виховання і навіть  лінь. Звичайно просто так в житті нікому нічого не дається, але замість того, щоб сидіти і заздрити іншим, треба старанно працювати, щоб заздрити почали тобі.

Так як же боротися із заздрістю і виходити з тих ситуації де вона зароджується?

Найкращий метод- це знайти своє місце у житті, розкрити свою особистість і працювати над своїм вдосконаленням, фізичним та моральним.

Отож, у першу чергу потрібно працювати над собою. Перестань оцінювати чужі успіхи, нехай цим займається хтось інший, у тебе є справи набагато важливіші та цікавіші.

Схожі статті:

• Як підвищити самооцінку?
• Впевненість у собі – ключ до успіху
• Портрет невдахи та як з нього зробити портрет щасливчика!
• Демонстративність – вірний шлях до самогубства
• Коли «з вух йде пар» або як впоратися з власним гнівом?