teenbloog

Чи доводилось вам втрачати близьку вам людину? І під словом втрачати я маю на увазі, саме втрачати назавжди. Особисто я надіюсь, що у вас такого ніколи не траплялося, і сподіваюсь не трапиться.

Мені довелося втратити батька. І я знаю як це відчувати нестерпну біль і не розуміти що робити далі. Цією статтею я хочу допомогти тим хто опинився у цій самій ситуації і не знає що робити далі.

Передати стан людини яка втратила близьку людину не можливо. Нестерпний біль, нерозуміння світу, заперечення всього, байдужість до життя, повна відсутність віри у щасливе майбутнє. І що робити? Я безліч разів ставила перед собою це питання – ЩО РОБИТИ? І кожен раз відповідь була інакшою.

• Багато хто не знає як себе вести при людях. У старі часи було прийнято що родина померлого повинна ходити у чорному і виражати свій смуток. На сьогодні, хочу тобі сказати, це вже застаріло. Запам’ятай, ти повинен вести себе так, і одягатися так як тобі комфортно! Зрозумій що людині яка померла, найменше хочеться бачити те як ти страждаєш. Говори з людьми так як тобі хочеться. Якщо хочеш поговорити про це – говори, якщо ні – то ні. І не думай про те що подумають люди. Це не важливо.
• Дай собі час оговтатись. Не вимагай від себе неможливого. У тебе сталося горе, і тобі потрібен час, як найменше зрозуміти це.
• Згадай про те, що не лише ти втратив цю людину. Намагайся спілкуватися і підтримувати людей які опинилися у тій самій ситуації що і ти.
• Не звинувачуй себе ні у чому. Повір,та людина пробачила тебе, що б ти не зробив. І за що не встиг попросити вибачення.
• Це мабуть зрозуміє лише той, хто був у цій ситуації. Ти можеш поговорити з цією людиною. Можеш про себе, або пошепки. Можеш навіть і у голос. Він чи вона почує тебе. І повір тобі стане легше.
• Багато хто каже що не можна слухати музику. Але знаєш – я слухала, бо мені так було легше. Роби так щоб якомога легше пережити це. І не слухай нікого.
• На рахунок сліз, це особиста справа кожного. Повторюсь – вирішуй сам.

З часом рани загоюються, перестають пекти. Але вони ніколи не зникають. І іноді вони починають боліти ще сильніше. І що робити тобі? Я навіть і не знаю.

Треба мабуть зрозуміти що все робиться для чогось. І повірити що так треба. Що так мало статися. І головне вірити що тій людині зараз не боляче і їй добре.

Такі ситуації роблять нас сильнішими. Але ми хочемо кричати від того що не такою ціною ми хотіли подорослішати, не такою ціною стати сильнішими. Так не мало статися, але сталось. Потрібно знайти в собі сили прийняти і змиритися.

Ти можеш говорити про це з рідними, друзями, або коханими. І ти повинен мати хоч когось з ким можеш поділитися думками та переживаннями, інакше ти просто закриєшся у собі, а відкритися буде дуже тяжко.

Якщо ви хочете поговорити про це зі мною, буду рада підтримати і допомогти.

Знаєте, що я хочу вам сказати?  Цінуйте життя!!! Я б закричала про це на весь світ, написала б на кожному стовпі, на кожному будинку, а якщо б змогла – у кожного в серці… Цінуйте життя!

Як часто ми витрачаємо неоціненні хвилинки на пусті образи, слова,  погані вчинки, заздрощі, які нічого не варті, навіть не замислюючись над тим, що життя настільки коротке, наскільки маленька піщинка в безмежній пустелі, як краплинка в океані Всесвіту…

Я зрозуміла наскільки великий скарб маю після того, як вижила в страшній аварії. Я усвідомила, який дорогоцінний шанс мені даровано долею! Зараз я з упевненістю можу сказати:

Живіть кожен день, як останній.

Залишайтесь оптимістами. Пам’ятайте, що ваші  думки творять майбутнє. Будда сказав: ” Всі ми – результат наших думок”, тому ніколи не скаржтеся на  життя, будьте щасливими при будь – яких обставинах.

Ніколи не втрачайте надію. Вірте в себе та вірте в краще.

Не витрачайте час на речі, які не приносять вам задоволення.

Не витрачайте час на людей, які вам не приємні. Не намагайтеся переробити їх, вам все одно це ніколи не вдасться.

Цінуйте кожну мить, проведену з вашими близькими. Пам’ятайте, що вони не вічні.

Любіть життя! Любіть себе! Любіть кожну людину, яку ви зустрінете на своєму життєвому шляху. І ви перетворите буденність на свято.)))

«Майбутнє — в сьогоденні, але майбутнє — і у минулому. Це ми створюємо його. Якщо воно нам не подобається, це наша провина»

Анатоль Франс

Сядь на хвилинку і подумай… що майбутнє означає для тебе?

Воно означає речі, які ще не визначені, які знаходять попереду на нашому шляху. Майбутнє – це все, що ми робимо з тим де ми зараз, тому що саме сьогодні ми визначаємо, як ми відповідаємо за сьогодні і визначаємо наше майбутнє.  Хто творить майбутнє?  Друже, це ми робимо самі, це всі рішення, які ми приймаємо зараз, які формують подій у майбутньому і визначають , яку роль ми відіграємо на цій планеті.

Перед тим, як ти почнеш хандрити про те, яке безнадійне життя, зупини себе і задумайся на хвилину – твоє майбутнє залежить від того де ти зараз чи куди ти йдеш? Розумієш різницю? Найкраще у майбутньому, те, що воно має майбутнє і воно наступає!

Наступного разу, коли тобі хтось почне казати, що майбутнє не має надії, скажи йому: «Замовкни!» Майбутнє без надії не майбутнє. Майбутнє – це надія!

Вір у себе та свою юність.

Не купуйся на безнадійність та розчарування, які весь час намагаються тебе вдарити… намагайся позбутися їх і починай думати про свої мрії, старання, надії,кохання, роботу, гроші про те, що стосується твого життя та буде його наповнювати.

Майбутнє настільки яскраве, наскільки ти його прагнеш зробити яскравим! У всіх нас є вогонь, який горить всередині нас. Вогонь може бути темним або світлим. Ми можемо допомогти один одному зробити цей вогонь яскравішим і це добре!

Отож… не здавайся на примхи долі, пам’ятай,  все залежить тільки від тебе. Не дай своєму вогню згаснути!

photo credit: Brooks ElliottУяви, що існує банк, який кожен ранок нараховує на твій рахунок 86 400 гривень. Кожен день всі ці гроші повинні бути витрачені. В іншому випадку кожну ніч твій рахунок обнуляється і зранку ти знову отримуєш на свій рахунок 86 400грн. Уяви, що для того, щоб отримати зранку на свій рахунок нові 86 400 гривень потрібно витратити все до останньої  копійки, тобто рахунок не буде обнулятися автоматично. Чи почав би ти думати про кожну витрачену копійку???

Кожен з нас має банк, який працює таким чином. Ми не маємо справу з грошима, але ми маємо справу з ЧАСОМ… Так, саме з часом. Кожен ранок твій банк нараховує на твій рахунок 86 400 секунд, щоб прожити день. Кожну ніч банк списує з нашого рахунку ці 86 400 секунд, разом із тими, які ми не встигли використати, чи інвестувати у якусь справу. Твій баланс не зберігається, ти його просто не маєш, і можеш забути про кредити чи випис чеків.

Кожну ніч твій таймер спалює залишки твого часу. Якщо ти не встиг використати, те що тобі було дано – це тільки твоя втрата. Ти не можеш нічого повернути. Вклади капітал мудро в ЧАС, щоб досягти успіху сьогодні! Максимально використовуй сьогоднішній день!..

Трохи думок, щоб поміркувати:

Щоб зрозуміти цінність місяця, спитай матір, яка народила передчасно.

Щоб зрозуміти цінність тижня, спитай редактора тижневика.

Щоб зрозуміти цінність години, спитай друга чи подруги, які чекають на зустріч.

Щоб зрозуміти цінність секунди, спитай людину, яка вижила під час нещасного випадку.

Щоб зрозуміти цінність мілісекунди, спитай людину, яка виграла срібну медаль на Олімпійських іграх.

Скарб – це кожен момент твого життя. Дорожи цим більше!

І пам’ятай – час нікого не чекає!

«Немає більшої радості в житті, аніж радість живого спілкування». Це слова Антуана де Сент-Екзюпері. Тема спілкування стара як світ. Щодня ми маємо безліч зустрічей – значних і не дуже, та й просто випадкових. На жаль не всі вони приносять нам задоволення та спокій…

Ну, а ми самі як часто приносимо чимало неприємностей іншим – нехотя чи навіть свідомо ображаючи когось через поганий настрій, погоду, і просто так! Ну подумаєш образив когось, просто так… Розрахунки показують, що люди втрачають ¾ свого віку через різні стреси та кепський настрій.

Ось порахуй і… ого ! Не повіриш, але втрачаємо і ти, і я, і інші по 120-150 років життя! Замість жити спокійненько років по 200 гробимо себе ж своїми руками. Отож виходить, що грубе спілкування завдає більше лиха людству, ніж усі війни разом взяті. Чому ж ми такі байдужі до себе, чому так не цінуємо свого життя? Кожен з нас це цілий світ, цікавий і неповторний. І спілкуватися з собі подібними мало б приносити радість, заряджати позитивною енергією. То в чому ж річ?

Ми не живемо на окремих безлюдних островах, тому наше життя – суцільне спілкування. Воно складається з багатьох невидимих ланцюжків, що пов’язують нас один з одним. «Усі ми стали людьми настільки, наскільки навчилися любити і розуміти інших» – ось що сказав Борис Пастернак про наші взаємини. Але любити і розуміти інших не легко, цього можна вчитися все життя.

«Скажи мені, хто твій друг, і я скажу тобі хто ти!» Щоб стати особистістю, спілкуйся з особистістю. Дуже важливу роль відіграє оточення, яке дає право людині розкрити всі свої можливості. Чим більше ми розкриваємося тим більше, тим більше визріває в нас почуття власної гідності та самоповаги. Люди поважатимуть того хто сам поважає себе та інших. А якщо один прагнутиме принизити іншого, то це вже не спілкування. Необхідно навчитися володіти своїми емоціями. Де? На жаль не існує спеціальних закладів і цього не вчать у школі. Але тією школою є наше життя. (продовження…)