teenbloog

14 Лис, 2010

Як пережити смерть близької людини?

Автор: Аліса Рубрика: Життя|Філософія|Школа виживання

Чи доводилось вам втрачати близьку вам людину? І під словом втрачати я маю на увазі, саме втрачати назавжди. Особисто я надіюсь, що у вас такого ніколи не траплялося, і сподіваюсь не трапиться.

Мені довелося втратити батька. І я знаю як це відчувати нестерпну біль і не розуміти що робити далі. Цією статтею я хочу допомогти тим хто опинився у цій самій ситуації і не знає що робити далі.

Передати стан людини яка втратила близьку людину не можливо. Нестерпний біль, нерозуміння світу, заперечення всього, байдужість до життя, повна відсутність віри у щасливе майбутнє. І що робити? Я безліч разів ставила перед собою це питання – ЩО РОБИТИ? І кожен раз відповідь була інакшою.

  • Багато хто не знає як себе вести при людях. У старі часи було прийнято що родина померлого повинна ходити у чорному і виражати свій смуток. На сьогодні, хочу тобі сказати, це вже застаріло. Запам’ятай, ти повинен вести себе так, і одягатися так як тобі комфортно! Зрозумій що людині яка померла, найменше хочеться бачити те як ти страждаєш. Говори з людьми так як тобі хочеться. Якщо хочеш поговорити про це – говори, якщо ні – то ні. І не думай про те що подумають люди. Це не важливо.
  • Дай собі час оговтатись. Не вимагай від себе неможливого. У тебе сталося горе, і тобі потрібен час, як найменше зрозуміти це.
  • Згадай про те, що не лише ти втратив цю людину. Намагайся спілкуватися і підтримувати людей які опинилися у тій самій ситуації що і ти.
  • Не звинувачуй себе ні у чому. Повір,та людина пробачила тебе, що б ти не зробив. І за що не встиг попросити вибачення.
  • Це мабуть зрозуміє лише той, хто був у цій ситуації. Ти можеш поговорити з цією людиною. Можеш про себе, або пошепки. Можеш навіть і у голос. Він чи вона почує тебе. І повір тобі стане легше.
  • Багато хто каже що не можна слухати музику. Але знаєш – я слухала, бо мені так було легше. Роби так щоб якомога легше пережити це. І не слухай нікого.
  • На рахунок сліз, це особиста справа кожного. Повторюсь – вирішуй сам.

З часом рани загоюються, перестають пекти. Але вони ніколи не зникають. І іноді вони починають боліти ще сильніше. І що робити тобі? Я навіть і не знаю.

Треба мабуть зрозуміти що все робиться для чогось. І повірити що так треба. Що так мало статися. І головне вірити що тій людині зараз не боляче і їй добре.

Такі ситуації роблять нас сильнішими. Але ми хочемо кричати від того що не такою ціною ми хотіли подорослішати, не такою ціною стати сильнішими. Так не мало статися, але сталось. Потрібно знайти в собі сили прийняти і змиритися.

Ти можеш говорити про це з рідними, друзями, або коханими. І ти повинен мати хоч когось з ким можеш поділитися думками та переживаннями, інакше ти просто закриєшся у собі, а відкритися буде дуже тяжко.

Якщо ви хочете поговорити про це зі мною, буду рада підтримати і допомогти.



73 коментарі to "Як пережити смерть близької людини?"

1 | виктоия

Листопад 22nd, 2010 at 16:15

Avatar

я тоже потеряла папу не так уж давно… и досихпор немогу поверить как это случилось ….. только разговаривал со мной и всё….. нет и не будет его рядом …

2 | Вікторія

Грудень 24th, 2010 at 20:40

Avatar

Я за чотири місяці втратила: батька, двох племінничків (їм навіть двох років не виповнилось) і двоюрідного дідуся, єдиного який залишився…Я не уявляю, як таке мможна пережити…

3 | Аліса

Грудень 25th, 2010 at 12:27

Avatar

Віка…
я не в повній мірі можу зрозуміти що ти відчуваєш, адже втратити стільки близьких людей….це найбільше горе що може статися з людиною..
але я упевненна що в тебе ще залишилися близькі люди, твої родичі, друзі, які тебе люблять…і не уявляють свого життя без тебе..
Мабуть, лише заради них ти і повнна триматися…

Розумію що тяжко і боляче але тобі потрібно про це говрити з кімось….
Час не лікує…але з часом стане трішки легше..

4 | Лана

Грудень 25th, 2010 at 15:48

Avatar

В мене померла найкраща подруга, вона мені була як сестра, зараз не уявляю як жити далі, вона була частинкою мене, допоможіть мені, це нестерпний біль….(((

5 | Аліса

Грудень 25th, 2010 at 20:34

Avatar

Лана,
дуже співчуваю тобі..
мені не доводилось втрачати подругу…
але я розумію що ти відчуваеш…

Головне зрозумій, що ти повинна жити далі, але дай собі час оговтатися від втрати…
Для Її батьків та ваших спільних друзів це теж неабияка втрата- спробуй поговорити з ними про те що сталося, згадайте Її, усі приємні моменти…

Я гадаю що Вона дуже б хотіла щоб ти жила далі, щоб змогла знову радіти життю, і просто тримала у серці згадку про Неї…

6 | хтоська:)

Січень 4th, 2011 at 01:22

Avatar

народ, а в мене інша проблема. Допоможіть будь ласка… У мене є дідо. для мене він дуже дорогий. Йому 77 і в нього вже шось не то з головою. Я усвідомила що він помре. але він настільки дорогий мені,що коли думаю про його смерть то відразу плачу. весьчас про то думаю, намагаюсь себе підготувати,але нічо не виходить! Ці слова типу”так мало статися” досить банальні. хотілось би конкретики. напишіть хоть щось будьласка. Мені зараз дуже важко…

7 | teener

Січень 4th, 2011 at 11:24

Avatar

Не ховайте живих людей. Твій дідусь ще довго проживе!

8 | Аліса

Січень 4th, 2011 at 13:41

Avatar

2 хтоська:)

У мене також були такі думки у свій час. Але ти не повинна зараз це усвідомлювати ти взагалі не повинна про це думати. Намагайся проводити багато часу з дідусем, по змозі, і говорити йому те як він тобі потрібен..
а думками про смерть ти сама її і притянеш..
Тому не думай про таке!

9 | Ваня

Січень 5th, 2011 at 15:57

Avatar

народ і у мене таке саме відчутя як і хтосткі і я тоже хоч так само як вона про таке думаю скажу не потрібно хоронити живих як сказав teener золоті слова
і справді непотрібно про таке думати коли прийде тоді приймемо і дасть Бог пережевемо кожному своє назнчено Богом

10 | Nike4os

Січень 17th, 2011 at 15:22

Avatar

хтоська:),
всі люди мають дорогих їх людей, коли в мене два роки тому померла бабця, то це мене не дуже засмутило, не тому що я її не любив, а тому що смерть, змушує задуматись над фундаментальними речами – що таке життя? Яка доля людини після смерті? Чи все закінчується горсткою землі, чи є щось більше? І давши собі відповідь зрозумів, що дивовижність людського життя, не може завершитись в один день – смертю. Коли померла бабця, яку я дуже любив, то подумав – так для неї буде краще, навіть тоді коли мені хотілось її тримати біля себе завжди… в цьому і є суть людської любові – ми бажаємо тим кого любимо кращого і більшого добра ніж самі можемо дати людині чи від неї вимагати…

11 | Валентина

Лютий 2nd, 2011 at 14:51

Avatar

Тиждень назад я втратила тата…Несподівана смерть забрала його у мене назавжди. Не можу у це повірити і не можу з цим змиритись. дуже важко на душі, не знаю як мені жити далі, бо не уявляю себе без нього…читала всі коментарі, читала статтю – проте, нічого не втішає. ЯК БУТИ? хочеться загорнутись у якийсь кокон, щоб нічого не бачити і не чути, лишитись на самоті із собою.І тільки говорити з Ним, бо знаю, що Він мене чує…

12 | Татьяна

Березень 29th, 2011 at 01:34

Avatar

я втратила найважливішу людину в житті…Щире кохання і віддану людину…За годину після останньої розмови по тел.його жорстоко вбили…
Не забуду цей біль ніколи…
Кажуть,що час лікує…це-брехня.Ми планували розписатись і їхати в Італію відпочити на 2 тижні…ось як все обернулось…
ми були разом 4 роки…і я була для нього всім…і як зрозуміла згодом-він для мене теж…
минає скоро,в травні 2 роки,а мені ніби вчора про це повідомили…Не розумію досі цього…
Та й не хочу розуміти…
Не вірю і ніколи не повірю…
люблю його досі і не хочу щоб щось змінилось…
не уявляю як жити далі…та й не впевнена що хочу щось міняти в свому житті…

13 | Аліса

Березень 29th, 2011 at 20:37

Avatar

Татьяна..

Дякую за Ваш коментар. Співчуваю Вам.
Так, справді, час не лікує, час тільки дає зрозуміти як багато було не сказано, скільки всього втрачено і час розкриває справжні почуття.

Я втратила тата 2 роки назад у квітні. І з жахом згадую той день. Багато було зоблено помилок але й багато хорошого.

Я розумію Ваше бажання щоб нічього не мінялося…
І не знаю як Вам допомогти..

але коли у мене опускаються руки, коли робиться боляче… я просто думаю про те чого б зараз хотів мій тато: щоб жила, була щаслива, вчилася, шоб прославляла своє призвіще…берегла маму та брата…

Смерть не можливо порівнювати будь-яка втрата нестерпна,
але подумайте про те чи хотіла би Ваша кохана людина бачити ваші сльози та страждання…..

14 | Татьяна

Квітень 7th, 2011 at 01:32

Avatar

Аліса дякую за підтримку і розуміння!
Теж співчуваю з втратою батька!
Знаєш,час іде і життя продовжується хочем ми того чи ні,і зараз в мене досить не погані стосунки(БЛИЗЬКІ) з новим мужчиною,та час від часу розумію,що все дарма і не має сенсу,бо в серці і в думках тільки ВІН…
Не можу покохати і впустити в серце.хоч і людина прекрасна.Так тепер і ця особа змушена страждати через мою біль…А мені цьго не хочеться,бо це-моя біль!!!.

15 | Альона

Квітень 22nd, 2011 at 19:38

Avatar

9 березня я втратила свого коханого чоловіка… Біль втрати коханої людини не порівняти ні з чим і не висловити словами! Минуло півтора місяці, а для мене час зупинився того жахливого вечора! Ми були одне для одного абсолютно всім – не могли дихати один без одного…, а тепер…його немає…і ніколи не буде! Єдиний, хто тримає мене на цьому світі – це ще ненароджений наш син (я тоді була на 4-му місяці)! Важко усвідомлювати, що в дитини не буде батька, батька, який так мріяв про сина!!! Важко, боляче, нестерпно…

16 | Іринка

Травень 13th, 2011 at 23:20

Avatar

А Я втратила коханого…я дуже перед ним винна,навіть не встигла попросити пробачення.Це сталось так несподівано…а що саме головне,зрозуміла,що він для мене все коли його не стало і як жити без нього далі я просто не уявляю…це дуже боляче…

17 | Люда

Травень 16th, 2011 at 21:32

Avatar

Альона, я так тебе розумію…А я народила…20 квітня донечку, а 28 – помер мій чоловік…Він був не вдома, він сидів 3р.3міс. ще не засуджений в сізо нашого міста і я так його чекала…Залишалось ще так трошки, йому світило в липні бути вдома.Я мала можливість приходити до нього хоч щодня,але до родів два тижня вже не приходила.В цей час в нього з’явилися як потім виявилось симптоми серйозного інфекц.захворювання – менінгіту.Ніхто не брав до уваги його скарги на здоров’я, йому викликали швидку допомогу і госпіталізували в лікарню, вже тоді,коли хвороба сильно прогресувала і він був як в передсмертному стані.В лікарні не прожив і тижня…Я не можу ніяк змиритись,що таке сталось,що його немає, здається, що ще вчора він говорив, питався як доця, але прощався зі мною…: в погляді, цілував руки, гладив волосся і просто мовчав…пильно вдивляючись в мої очі.Доця так схожа на нього.Це добре, що вона в мене залишилась, але це не полегшує неймовірний біль від втрати його, такого дорогого, такого ніжного.Він був всімбyfqrhfobv другом, зокрема.Якого не вистачатиме все життя, незалежно від часу, який пройде.

18 | Микола

Травень 29th, 2011 at 16:18

Avatar

Я прочитав всі коментарі і приношу всім свої щирі співчуття. Я також втрачав близьких мені людей, двох братиків маленьких, друга хорошого, дідуся свого дорогого, і завжди згадую про них і скорблю, але пам’ятаю, і ви пам’ятайте що якщо ви були чимось перед ними винні, вони це вже давно вам простили, і хочуть, щоб ви жили далі щасливо. Не потрібно тримати це в собі, потрібно ділитися із друзями знайомими, родичами, і розуміти що не тільки ви втратили цю людину, вона також була дорогою і для інших. Але буває, що ти розумієш як дорога тобі була ця людина після того як її не стало. В моєї коханої людини померла близька для неї людина, а я навіть не знаю як її підтримати, допоможіть мені в цьому.

19 | катя

Липень 8th, 2011 at 12:33

Avatar

я втратила рідну сестру. час іде, а біль ще дужчає. так багато не зроблено, не сказано, а її немає. мені не шкода себе, я не боюся цього болю, але як їй там, як дивитися на цей світ, у який вона ніколи не повернеть, як їй дивитися на своїх малесеньких діток, які кожного дня чекають маму? чому господь такий жорстокий? чому він забирає найкращих?

20 | Оксана

Серпень 13th, 2011 at 16:57

Avatar

Привіт усім, прийміть мої щирі співчуття.
Заходячи в нет я хотіла знайти собі “душевідвід” бо чула що все, не витримаю.
В всередині взривається бомба яка завдає неймовірного болю і якщо я буду тримати його в собі то також скоро просто помру ……. .. біль! біль! туга …біль!.. пустота і ще раз біль…!
…такому теперешньому моєму стану передувала найгірша подія мого життя – це СМЕРТЬ КОХАНОГО…. я прекрасно розумію тих людей які пишуть що час не гоїть рани… які не можуть змиритися з тим що більше ніколи не обнімуть, не поцілую, не почують, не побачать свою найдорожчу людину….
Це дуже жорстокий урок долі… і кожен без виключення хто його отримує не може оговтатися… чому це сталося саме зі мною… що я такого зробила, чим згрішила…?
і здається нам що більшого горя немає ніхто і його в природі не буває…… такі думки мала і я.
10 серпня 2011р. пройшло 5 місяців як загинув Рома… 10 березня стало тією переломною датою яка ділить життя на “до” і “після”…… і наскільки було класним “до”….настільки стало сумним “після”….
всі мрії, плани, надії…. рухнулт в одну секунду….
просто одне слово …. ЗАГИНУВ… яке не одну добу луною стояло у вухах…. так не гинуть!… щоб просто іти, поскользнутися на рівній дорозі і насмерть!…. я досі не можу з цим змиритися… а Він був для мене всім!..а тепер, ..що тепер?…. де сенс, де стимул?… нуль, нічого…. апатія, депресія, розпач….!
не знаю як все було б далі… та знаю точно Бог не дає нікому хрест якого ми б не змогли донести….
Він мені дав чудових родичів, друзів, які мене дуже підтримали за що їм дуже вдячна…
по-роду своєї професії мені доводиться часто бачити людські страждання…. мені дуже шкода тих людей які сліпі, неходячі, просто приречені на муки.
Я розумію що всім нам важко втрачати рідни, близьких, коханих людей, всі ми страждаємо, плачемо і ще не раз плакитимемо коли нахлине туга….
та так не можна, …. потрібно жити далі! і бути вдячними тим людям за ті хороші миті які ми пережили разом…
особливо Аьонка І Люда у вас є найдорожчі “скарби” які вам залишили ваші кохані – це дітки :)
хай вони ростуть здорові і щасливі вам на радісь, а їхні тати будуть їм ангелами-хоронителями….
в кожного вжитті своя стежка в когось проста, а в когось дуже хвиляста … та ми всі маємо пройти її з честтю…. дорогі нашим серцям люди ніколи не відійдуть в небуття , а завжди житимуть в наших душах і їхня любав зас має лише зміцнювати…..
як кажуть :
-що нас не вбиває, те робить сильнішими…!!!

21 | Елена

Серпень 29th, 2011 at 07:50

Avatar

Господь не жорстокий.Вiн даэ нам тiльки те,що буде благом для нас, або те, що ми заслужили.Душа померлоi людини буде жива завжди i завжди вас любитиме! Якщо ви помолитесь за нього i хоча б 40 днiв будете справжнiм християнином, не грiшитимете, то цим надзвичайно допоможете душi i вона буде вдячна вам.Тiло вже звичайно не повернете але чи не найголовнiше для вас душа близькоi людини (ii свiдомiсть, думки, почуття, любов) ??!! Це буде вiчним, тiльки в iншому свiтi, якого ми ще не пiзнали, повiрте, але рано чи пiзно пiзнаэмо всi.Цiль життя людини значно вища, нiж ми собi думаэм i вона не закiнчуэться за гробом.Цього i поступово навчив мене мiй коханий чоловiк за 4,5 роки знайомства зi мною i 2 днi спiльного сiмейного життя.Це подарунок вiд Бога i через нашi грiхи Вiн нас розлучив тут на землi.Але ця душа для мене була, залишаэться i буде коханою повiк, дякувати Богу!

22 | Kristina

Серпень 30th, 2011 at 21:06

Avatar

В мене немає батьків!немає мамочки яку я любила більше всього і яку я так не цінувала!тато помер 11 років тому,а мамочка моя найкраща-7р.це був найбільший стерс.Я відносилася до них не бережно!І лише тепер розумію,що це все,що в мене було!
Але я дякую Богу,що він не залишив мене одну!і я тепер є прийомна дитина і в мене чудові батьки!яких я дуже люблю і вони мене також!
Цінуйте своїх батьків і ніколи не забувайте що вони найцініше у нашому житті!говори їм як ти їх сильно любиш і обірегай іх,адже
Ніхто не запамятає тебе за твої думки!

23 | Коля

Вересень 7th, 2011 at 21:32

Avatar

Я прочитав усе, співчуваю вам. мені зараз не краще втратив кохану людину, життя немає сенсу… кажуть перейде можливо але людину не повернеш! всі говорять про Бога аможе це ілюзія? може ми просто мусим в щось вірити? ви знаете в мене забрали людей які нагрішили мінімум ЧОМУ? і знову такий твій хрест і.т.д мені дуже цікаво ци е щось більше і як в цьму переконатись? пишіть matiyk05@gmail.com

24 | Nysha

Вересень 19th, 2011 at 21:04

Avatar

мене покинув тато – помер. уявіть собі, що означає ця втрата для ТАТОВОЇ ДОНЕЧКИ!і так боляче, що….ні молитва, ні сльози, ні розмови. важко пережити суботу та недлю, найгірше – ніколи не скажеш як любиш і як потрібна Його любов, найстрашніше – ти розумієш, що нічого вже не повернеш, а…. “Как больно помнить ВСЁ…….. и жить!!! С нелепой верой – ВРЕМЯ ЛЕЧИТ”

25 | катя

Вересень 26th, 2011 at 19:06

Avatar

Ви кажете Господь не жорстокий? то як міг він забрати мамочку чотирьох малесеньких діток? за які гріхи їх покарано?
ви не бачили цих втомлених болем і скованим страхом маленьких очей.вони кожного дня чекають маму, як пояснити, що вона вже ніколи не прийде?

26 | Ксеня

Листопад 5th, 2011 at 21:56

Avatar

Вчора помер мій дідусь, старенький 88 років,але так сумно,хотілось мати його завжди біля себе…відчувати підтримку і любов,старечу мудрість,і бачити милу посмішку на обличчі.Люблю його дуже…

27 | свет

Листопад 15th, 2011 at 11:08

Avatar

Я втратила чоловіка, якого безмежно кохала. В нас є дітки (дуже схожі на нього). Мені 25. і не знаю чому, можливо їде дах, я вірю що він живий. Мені здається, що я його зустріну, можливо він буде в іншому тілі, але я його впізнаю…Мені дуже важко….просто не знаю як далі жити. Як потім сказати діткам де їхній тато (зараз вони нічого не розуміють,бо малі)Взагалі, що робити, кохання до нього живе в мене в серці.І я постійно думаю про нього. Мені всі говорять живи далі, радій життю. А я не можу….мені важко…Що робити?

28 | катя

Листопад 18th, 2011 at 15:13

Avatar

свет, у мене тіж відчуття, мені здається моя люба сестричка просто кудись поїхала і скоро повернеться, я її щодня, щомиті чекаю, хтось відчиняє двері, а я чекаю, що вона ввійде…чекаю її і чекатиму все життя.я не можу жити без неї, життя втратило будь-який сенс.
та я вірю, доки у наших серцях житиме пам’ять та любов до Них, Вони завжди з нами, Вони наші Ангели-охоронці.
вам, як і мені, потрібно жити заради діток, жити, щоб донести тепло і любов, яку Вони вже не зможуть ім дати…

29 | Таня

Листопад 21st, 2011 at 18:46

Avatar

Чотири дні тому я втратила бабусю яка була для мене самою близькою людиною. Хвороба її забрала за день до дня народження. Біль не можна передати словами. І повірити в це неможливо . Не вірю що не побачу більше ямочки на її щоках. І ніхто мене так не буде любити. Беру фото і плачу. Тепер пишу і плачу. Не можна забути. Завжди буду її чекати. Невірю. Ти в моєму серці назавжди.

30 | ......

Січень 1st, 2012 at 16:03

Avatar

Я неможу змиритися з втратою свого дідуся .

31 | Міша

Січень 4th, 2012 at 03:44

Avatar

У мене 3 роки тому помер тато від раку… І найтяжче для мене було бачити на власні очі його страждання… Я як міг йому допомагав… Іноді я не міг заснути,а було так що я вставав у 3 години ночі щоб допомогти татові..( Але головне те,що я знаходив сили не видавати свого горя.Лише мої родичі знали про наше горе.А мої однокласники взнали про мою біду лише в день смерті мого тата… Я навіть не знаю де я брав сили для того щоб пережити таке горе. Після смерті тата,я з мамою почуваюсь самотніми..Однак я завжди буду любити свого тата. Найголовніше не забувати своїх рідних,і пам’ятати про них.Тому навіть якщо у вас трапилась трагедія,не розчаровуйтесь у цьому житті,адже Бог вирішив взяти до себе у Небесне Царство вашу близьку людину.. І плакати не можна,адже Бог так вирішив.. Знайте що ви в цьому світі не одні і знайдуться люди,які допоможуть вам знайти сенс у житті.

32 | Петя.

Січень 15th, 2012 at 23:40

Avatar

Друзі! Я довгий час обдумував шо буде коли помре мій Тато, я знав шо скоро це станеться тому що були причини на це. І учора він помер,насправді це був нещасний випадок, але я не знаю шо мені дальше робити?(((

33 | Міша

Січень 25th, 2012 at 23:10

Avatar

Петя, все буде нормально. Я пройшов через те ж саме що й ти.. Тяжко,але я витримав…

34 | Петя.

Січень 27th, 2012 at 18:58

Avatar

А як твоє прізвище? Скажи пліс.

35 | Соломія

Лютий 14th, 2012 at 20:57

Avatar

Два місяці тому я втратила тата він трагічно загинув в автомобільні аварії повертаючись з роботи. Я навіть не встигла з ним поговорити, попрощатись коли я приїхала вже організовували похорони. Мені дуже тяжко змиритись з думкою що я його більше не побачу. Зразу після похорону мене покинув хлопець з яким я зустрічалась 5 років і мені стало ще гірше. Зараз в мене залишився молодший братік і мама і я живу за ради них. Щиро співчуваю всім тим хто втратив дорогу і рідну людину. Прошу вас не впадайте у відчай не закривайтесь у собі, а краще моліться за душу цієї людини і рано чи пізно ви з нею зустрінетесь і вже ніхто і нічого вас з нею не розлучить….

36 | Настя

Березень 13th, 2012 at 00:54

Avatar

Мого батька вже нема,а я і досі не можу в це повірити.Щоночі я прошу в Бога щоб вiн повернув мене за пару днiв до його смерті щоб постаратись змінити хоч щось,та знаю що це неможливо.Його вже не повернути.

37 | Соломія

Березень 27th, 2012 at 18:13

Avatar

Я не знаю навіть з чого почати. В мене також помер рідний дядько який заміняв мені все. Своїх батьків я не знаю но знаю одне що вони живі але через хворобу мою вони не хочуть спілкуватись зі мною. В цьому житті у мене немає смислу вже ніякого:(((

38 | teener

Березень 27th, 2012 at 22:48

Avatar

Потрібно не здаватися! Все буде добре!

39 | Соломія

Березень 28th, 2012 at 15:25

Avatar

Я не думаю що вже тепер шо буде добре.даже якщо і буде смисл жити???

40 | Лена

Квітень 10th, 2012 at 11:50

Avatar

Насамперед хочу сказати що дуже співчуваю всім хто коли небуть втрачав когось в своєму житті!!!! Це жахливо!!!!!
Декілька років тому я втратила в автокатастрофі свого найкращого друга!!!! Людину яка мене завжди у всьому розуміла і підтримувала! Йому я довіряла все…. він був перший мій друг якому я так довіряла, який не залишав мене… завжди прибігав мені на допомогу не просячи в замін нічого! Він був Найкращий і дуже дорогий!!!! День коли я його втратила став для мене найстрашніший в моєму житті!!! Роки йдуть, а рана що в серці ні краплинки не заживає!!! Весь час думаю про все що сталося і запитую себе чому?!!!!! Не можу забути його нінамить!!!! Страшенно потребую його!!!! Усвідомлюю що його нема але серце з цим не може і не хоче змиритися!!!! Я втрачала близьких людей та такого болю як від втрати цього свого друга я не відчувала!!!

41 | Соломія

Квітень 27th, 2012 at 21:24

Avatar

Я помню то время до сих
пор,вот сижу,а по щекам
текут слезы…и не верю я
тому,что бы не случилось-все
к лучшему…лучше не
стало,хоть и прошли года,я
помню тебя и буду
помнить…зачем смерть
забрала у тебя жизнь,ведь ты такой молодой.я любила люблю и буду тебя любить.
Это все что я могу сказать о
человеке которого
потеряла.которого больше не
увижу, не поцелую, не скажу “я
люблю тебя”. Ну почему всьо
так?????почему жизнь забирает
у нас людей которые нам
дорогие???

42 | оксана

Вересень 8th, 2012 at 17:48

Avatar

а у мене вчорапомерла мама… Які страшні ці слова!!! Господи, як же ти це допустив… як же я це допустила!!! Я хочу померти…

43 | Оля

Вересень 14th, 2012 at 16:00

Avatar

Я втратила рідну бабусю,яку дуже сильно любила, і люблю до цих пір! Вона мене виростила, виховала! Я незнаю як це пережити! Спочатку старалася забути, але зараз розумію, що все марно! Вона для мене як жива, а це ще больніше! Саме гірше те, що я перед нею завинила!

44 | Ніна

Вересень 18th, 2012 at 22:08

Avatar

Я два місяці назад втратила чоловіка і батька своєїї дитини. Дитині лише 1 рік. Як ми будемо жити без нього я незнаю. Я не то що прийняти цього не можу, я повірити не можу. Він захворів на що я не знаю, йому навіть діагноз за 2,5 місяці не поставили. Він гаснув в мене на очах. За що мені таке горе. Чому Бог залишив дитину без батька. Він так мріяв про дитину, він так чекав її. І прожив з нею тільки рік. Я не знаю як жити, мене на цьому світі тримає тільки доця. Мене ніхто не розуміє. Мені дуже погано.

45 | Ольга

Вересень 22nd, 2012 at 07:24

Avatar

!5 вересня 2012 року загинув у автокотастрофі мій коханий чоловік. Йому було 25 років, мені також. 2 роки у шлюбі. Нашому синочку 8 місяців. Кохали безмежно. Як жити? Є син, я розумію, але як без мого коханого жити??????

46 | МАрина

Грудень 2nd, 2012 at 20:05

Avatar

11 серпня 2012 року втратила свого чоловіка-помер від раку буквально за місяць.до цього все було добре майже не хворів- поки встановили діагноз лікувати було пізно Десь приблизно півтора місяці я спостерігала як він помирає-це було жахливо думала вже не витримаю. йому було 36 а мені 30 у нас двоє маленьких діток. Я зараз теж у розпачі. кожен день для мене як іспит

47 | Катя

Грудень 10th, 2012 at 20:18

Avatar

Співчуваю усім. Як я вас усіх розумію, хоча мій батько ще живий, якщо це можна назвати життям, це суцільні муки. Вже майже пів року як ми боримося за його життя, як взнали страшний діагноз-рак, і як нам сказали відразу, що вже нічим не поможеш. Я дякую Богові за кожен прожитий день мого татка, але так боляче дивитись на його страшні муки. Я поруч з ним і вдень і вночі, вже й не пам”ятаю коли нормально спала, але попри все так хочу щоб тато жив, кожен день як дар від Бога. Але попри все розумію, що довго він так не витримає і страшно про це думати, серце просто розривається від болю. Найтяжче в житті

48 | Леся

Січень 26th, 2013 at 22:45

Avatar

Співчуваю всім! Я вас всіх розумію. І я також майже як 2 місяці тому похоронила свого коханого. Йому було 31 рік, його жорстоко вбили в Сочі Адлерівський р-н. Він там був на заробітках, і я з донечкою виглядала його 8 місяців, і не дочекалася, а ще й сама їхала по мертве тіло. Мій коханий для мене був всім, а зараз немає нічого, не бачу ні майбутнього, живу одними снами та спогадами. Дуже тяжко і сумно- велика порожнеча, нічого не хочу робити, руки опустилися, як жити далі не знаю. І ще хочу щоб посадили тих звірів,які розбили мені життя, а куди звертатися не знаю, допоможіть, якщо можете?

49 | Софі

Лютий 4th, 2013 at 20:17

Avatar

Просто найди собі нового коханого та забудеш про всі свої втрачі! =)

50 | Лена

Березень 16th, 2013 at 18:08

Avatar

Мабуть легко сказати найти собі нового коханого…., звичайно потрібно жити дальше, але це не так легко! і якщо помирає людина котра по справжньому і щиро тобі була не байджужа, любима чи кохана то біль не пройде ніколи і час не лікую, знаю по собі, єдине що ми можемо навчитися жити з цим і памятати тих людей яких ми втратили лише світлими і радісними спогадами і дякувати Богу за те що вони були в нашому житті. Потрібно жити для тих што є зараз з нами, батьки це, діти чи хтось інший. Сильно побиваючись за тими кого ми втратили, тим ми не відпускаємо душу померлого на вічний спочинок, а тримаємо поуч себе ми заставляємо душу страждати разом з нами. Адже ні ми ні ті кого ми втратили не бажають нам болю і страждання, так само як ми їм, тож нам просто потрібно відпустити їх! Але це нівякому разі не буде означати що їх викидаємо з нашого життя!! Так ми просто відпускаємо важкі спогади але в серці завжди будемо памятати до кінця своїх днів поки не зустрінемося з ними у вічності. Але потрібно не забувати що в кожного свій час відзначений на землі.
Саме більше і найважливіше що ми можемо зараз зробити… це молитися за них! А хто ж як не ми!!! І якщо людина справді була настільки важлива для нас то так ми і будемо робити.

51 | Марія

Березень 18th, 2013 at 18:39

Avatar

Майже три місяці тому я тратила весь світ – свого Чоловіка…Це була унікальна людина,він любив мене більше аніж це життя…Я вірила і довіряла йому більше аніж будь кому,аніж батькам,рідним, він завжди мене захищав від свіх… а тепер я сама – один на один з життям…я була до нашого занйомства така сильна і самостійна, а появився він – і все я відчула, як це приємно коли про тебе дбають і цінують,просто за те що ти усміхнулась..А зараз його немає…..знову треба бути сильно…жити…є в нас донька – чудо -дитина…а так не хочеться все самій…хочеться щоб він нас любив як колись і завжди беріг і сказав – марічка,не переживай все буде добре, моє коханнячко…але не скаже…

52 | Віка

Квітень 1st, 2013 at 20:11

Avatar

3 тижні тому я втратила свого 2рідного дідуся якого я любила дуже він був п’яницею постійно пив але цієї зими він упав і пошкодив собі ногу.Він не міг розпалити в грубці ,тому постійно приходив грітися а я зверхньо на нього дивилась ,кричала.Але коли він уже не ставав мені реально було його жаль.Цілий тиждень я приходила до нього говорила з ним.Я думала шо він оклигає але морально підготовлювала себе до самого страшнішого і сталось не виправне його не стало.Коли я не бачу тих речей які б згадували мені про нього то все нормально але коли я захожу туди де він жив я нічого не можу вдіяти з собою.Потім зробили операцію моїй мамі і я втратила свого дядька він нещодавно помер.Таке відчуття що радості в житі у мене більше не буде!

53 | Роксоляна

Квітень 5th, 2013 at 23:10

Avatar

втратила маму.Лише тоді зрозуміла,наскільки вона була близька і рідна мене.
лише тоді почалати питати себе,чому?
чому не казала,що люблю її,просто не посміхлася.
досі не можу повірити,що втратила назавжди..
кожних вихідних чекаю,що приїхавши додому вона обов”язково зустріне мене,обійме,поцілує і нагодую чимось смачненьким..
але щоразу повертаючись-вона не чекаю!
тому хочу сказати наступне:цінуйте батьків,говоріть їм те,як ви їх любите,просто дякуйте за те,що вони є!
адже ніхто як вони не переживатиме,не радітиме і не розділятиме горе так щиро як вони!
адже ніколи не знаєш,коли настане день розпрощатися з ними назавжди.

54 | Анжела

Серпень 20th, 2013 at 15:34

Avatar

Я вам співчваю. У мене 2 роки тому помер тато йому було 36рооків смерть несподівана,була біль страшна біль,але з часом стало лекше 6 днів назад померла бабця татова мама від хороб вона була лижачою без ноги ногу ампутували бо була гангрена пару років тому,померла несподівано вівторок говорили з нею було все нормально а в середу я проснулась прихожу до бабці а вона лижить в одну точку дивиться була ще жива викликала швидку,швидка приїхала поміряли тиск 70 на 40 вкололи кофелін і кажуть що зробили все що могли,бабця при памяті була дуже тихесенько говорила. що за лікарі лишили людину помирати я нічого немогла робити просто ревіла,бабця каже що серце болить я побігла в аптеку купила для діабетиків таблетки від серця бабця мала цукровий діабет,розбавила таблетку з соком бабця рот відкрила ковтнула таблету.через годину почала задихатись я знову викликала швидку а ле швидка приїхала то бабця була вже мертва записали смерть. Я з бабцьою жила все життя разом я її найбільше любила тата просила щоб незабирав до себе бабці,я незнаю як я буду жити для мене бабця так багато зробила,а я для неї нічого.Я нехочу жити бо немає для чого. Як так Бог забрав моя бабця нічого такого ненагрішила як так.Бідна мучилась стільки часу я думала що бабця ходити буде,як так. Можливо ми помираємо і так як до народження,а це все видумки що є душа ніхто того незнає но моя думка що ми помираємо і нічого невідчуваємо як до народження. Я неможу в то повірити що бабці немає що ніколи непокличе Анжелааа так гарно кликала тянула ааа як я за тим скучаю.Я так хочу щоб проснутись і бабці їсти занести щоб вона була жива щоб кликнула Анжелаааа я неможу без неї.

55 | Юля

Вересень 14th, 2013 at 19:12

Avatar

У мене помер найкращий друг. Уже тиждень його немає. Я не можу повірити в це. Але саме гірше, що незадовго до цього я йому нагрубила, посміялась з нього. Я ніколи цього собі не пробачу. Я стільки всього не встигла сказати. Я ЛЮБЛЮ ЙОГО! Цей біль нестерпний, відчуваю себе винною. Я не знаю як жити далі…

56 | олег

Вересень 18th, 2013 at 21:34

Avatar

в мене хвора бабця і я відчуваю , що її скоро не стане… зараз залишається чекати і сподіватися на краще. На душі важко відчуваю перед нею провину за сварки , непорозуміння в минулому і дуже , дуже шкодую , що вже нічого не виправити. Якщо хтось це читатиме коли-небудь, знайте одне! не робіть того , про що потім жалітимите !!!
Боже бережи близьких нам людей!На все твоя воля!

57 | Iра

Вересень 25th, 2013 at 23:40

Avatar

Місяць тому помер мій рідненький братик.. Йому було 20.. Танцював на зустрічі випускників.. Не вірю, не знаю як далі.. Чоловік підтримує, але це не допомагає.. Батьки лишились самі, я далеко.. Біль розриває зсередини, рве серце на частинки.. Він був найкращим, а помер.. Я в розпачі..

58 | Олена

Грудень 20th, 2013 at 16:47

Avatar

Мої батьки і бабуся, живуть дуже далеко від мене, в іншій області. 5 місяців тому під час тяжких пологів у мене народився син, народжувала у батьків, ледь не втратила дитину. Після лікарні ми з чоловіком повернулися додому. Бабуся правнука не бачила, бо лежали ми в обласному центрі,звідти і поїхали. Так як дорога дальня і дитина слаба, я не хотіла ризикувати її здоров’ям і за весь цей час не змогла приїхати в гості. Бабусю не бачила 5 місяців, а сьогодні вона померла. За 2 дні до мого дня народження, такого жорстокого подарунку від долі я не чекала. Через місяць бабусі було б 75. Я так і не встигла показати їй свого синочка, сказати тих слів які давно повинна була сказати. Бабусю рідненька, ти була для мене всім, на колінах стою перед іконами, пробач мене за все, можливо десь колись я тебе чимось скривдила. Я не можу собі пробачити, що одного разу приїхавши і зайшовши до хати, я не побачу тебе біля вікна на стільці. Хвороба останні роки дуже мучила тебе і ти просила в Бога смерті, сьогодні він виконав твоє бажання і забрав тебе до себе. Все моє дитинство пройшло біля тебе, всі канікули, всі вихідні, я летіла до тебе чим дуж. А тепер тебе не має, не має! Ти 5 місяців сиділа біля віконця виглядала нас, а ми так і не приїхали, не встигли. Я до кінця життя буду себе картати за це. Пробач рідненька, пробач. Ти подарувала мені шанс на гідне життя, не зважаючи на все, по копійці збирала свою мізерну пенсію, виконуючи останню волю дідуся, щоб я отримала вищу освіту. Я не можу змиритися з тим, що тебе вже ніколи не побачу. Господи за що ти так зі мною, за які гріхи? На все життя осад в душі і провина, що ти так і не дочекалася зустрічі з нами. Як далі без тебе жити, як?

59 | Саша

Травень 30th, 2014 at 23:52

Avatar

12 грудня 2013р. помер мій хрещений батько йому було 46 років не доживши до свого дня народження 2 лютого йому мало б бути 47…він помер в лікарні від запалення легенів. 22 роки прожив в Москві, останні 10р. він дома не був в Україні. Моя мама і мамина сестра були за кордоном їм повідомили про це в четвер в суботу вони були вже в Україні це їхній брат. Коли про смерть сина сказали бабусі-мамі то вона кричала (як, чому, що ніхто не міг допомогти) я її ще такою не бачив, так як мені ще не приходилось втрачати рідну людину. Я навіть не знаю як вона це пережила. Коли в його сина було весілля він мав приїхати ми його так чекали і син теж чекав так він і не приїхав… чому не сказав… трохи більше ніж пів року до смерті він просив щоб до нього приїхав його син мотивуючи це тим що йому потрібні гроші на лікування ноги сказав що в нього (гонгрена) так як в сина жінка була вагітна то він не міг поїхати, вирішили що поїде його мама-жінка вони не були розведені, коли сказали що приїде вона він сказав що вже не потрібні гроші- тіпа що то не була гонгрена і все вже добре, так і ніхто до нього не поїхав. Хто ж знав що через пів року його вже не буде… якби знали що можна щось змінити то б поїхали до нього, вже будь хто. Тепер я так жалію що ніхто не поїхав… тоді в ту суботу мама з його сином виїхали в Москву, поки то все зробили документи, його тіло крематизували, то у вівторок вечером вони були вже в Україні, коли труну занесли до хати то я не відчував нічого мені казалося що все як завжди, я не плакав нічого не відчував зовсім. Бабусі не сказали про кремацію тіла бо і так їй вже було тяжко а тут ще така новина. Коробочку з порохом поклали в труну туди поклали дві битонні панелі і все як зазвичай щоб ніхто про це не узнав.( Знають тільки я,мама,сестра мамина,син,жінка, і мої двоєрідні брати) Він коли говорив з бабусею по телефону то казав що скоро приїде то на Паску, то на новий рік, то літом, і так це продовжувалося з року в рік 10 років. Вона його так чекала що ви собі просто не уявляєте як вона хотіла щоб він приїхав їй вже 75 років. За ці 22 роки що він був там він був тут десь 3-4 рази. фотографію ту що вони зробили в Москві в труні то я її не впізнав мені здавалося що це не є він і зарез так здається я зрівняв ту фотографію коли він був тут і цю що мені показали то це були дві різні на мій погляд людини. хіба людина може так сильно змінитися за 10 років. Бабусі показали фотографію вже потім коли все втихло десь через тиждень два, то вона узнала я питаю ну що точно він вона каже що да він, мама теж узнала брата каже що змінився дуже але це він. Я тепер думаю що вже ніколи він не прийде, і ніколи я його не побачу і бабуся теж і мама всі… як б я хотів повернути час на зад щоб можна все було змінити я б зробив все що я можу і навіть більше. вчора бачив відео як крематизують людей то це вобше жесть все горить… потім лиш самий порох залишається. Добре що він встиг дізнатись що буде дідом.

60 | Люда

Червень 16th, 2014 at 15:18

Avatar

Нет моей драгоценной мамочки – совсемь одна. Невиносимо! Зачемь жить?

61 | Валентина

Січень 21st, 2015 at 09:25

Avatar

Привіт. Дорогі мої, я співчуваю вам. Я сама опинилася у такій ситуації. Мені 16. В мене позавчора я похоронила тата. Мої батьки рівно рік не жили разом, але я бачила, що вони кохають одне одне. За цей рік ми з татом більше спілкувалися, ніж за все моє життя. Я знала, що він колись піде, але я навіть не здогадувалася, що це так боляче. Його дуже сильно побили, утв гематома голови, голова була пробита наскрізь. І хоч лікарі говорили, що шансів на виживання немає, та я вірила, і більше того, я щодня йому писала. Описувала його стан здоров’я, свої події життя. Але через тиждень нам позвонили і сказали, що його вже нема. Це так боляче. Друзі, родичі, просто знайомі, всі співчувають, намагаються підтримати, але мені хочеться сісти і закричати всім, що він живий, він зі мною, але не можу, я сама бачила, як закривалася кришка його гробу. Я не хочу терпіти цього болю. Я хочу його повернути, він ще дуже молодий! Так багато залишилося не сказаного, не зробленого. А ще, я терпіти не можу, коли мене хтось жаліє, і як би я не хотіла, але через свою впертість я не буду плакати. Я можу дозволити собі проявити емоції тільки коли знаходжуся на повній самоті. Папа, я тебе дуже люблю!!!

62 | Юля

Лютий 23rd, 2015 at 18:57

Avatar

Я всім вам співчуваю у вашій втраті, хоч я і не розумію який це біль когось втратити, надіюсь що і не зрозумію.Але я прошу поради, в мого коханого 20.02 помер батько і я не знаю як його підтримати, що потрібно казати, я дуже боюся що він закриється від мене. Я не бачуся з ним часто тому ми говоримо по телефону і я дуже боюся зробити йому боляче своїм не розумінням, але дуже хочу його підтримати, полегшити його біль

63 | Світлана

Березень 28th, 2015 at 18:32

Avatar

Мій чоловік, з яким прожила 14 років помер 5 місяців тому. Про час мова не йде, а усвідомлює одне – більше не обніму, не поцілую, не почую… А це страшно. Я його любила і буду любити все життя. Таких як він немає. Тому ті, хто має свою половинку – бережіть, цінуйте того, кого маєте. Не будьте дрібязковми і жорстокими, вчіться прощати один одного.

64 | Хтоська***

Грудень 9th, 2015 at 00:08

Avatar

30 жовтня розбився на мотоциклі мій коханий хлопець. Вже пройшло 40 днів та біль невщухає ніяк. Кожного дня сльози затуманюють очі. Це дуже тяжка втрата яка псує всім життя. Скажіть як жити далі?Як його забути?

65 | олександр

Грудень 15th, 2015 at 02:40

Avatar

Мені тяжко, я втратив батьків дуже рано і на протязі двох років, мені тільки 27, але я не можу змиритися з цим,намагаюсь себе заспокоїти, але постійно плачу, плачу… вони повинні були жити, хоча б дочекатися внуків…

66 | Dantshik

Лютий 19th, 2016 at 19:26

Avatar

Шалом!
Слава і Хвала Господу Богу, що викупив нас Своєю Кров’ю і переміг смерть для нас!
Йому не потрібні ні свічки ні ікони ні жести.Він не сліпий і не глухонімий!
Кличте до Нього через не хочу, через крик і сльози про зцілення і прощення за спробу своїми силами і гріхи що пам’ятаєте і не пам’ятаєте і не розкаяні прокляття предків!
Тому що диявол – нам ворог дуже не хоче нашого звернення до Господа Бога,
Спасителеві нашому, Який нам нічого не винен, любить нас по Своїй Великій милості!
І в спілкуванні з Господом приймайте Його Любов до людей,Мудрість Духа Святого відрізняти брехню від Істини і Силу Спокутної Крові Господа скасувати своїми устами Іменем Ієшуа-Спасителя і Кров’ю Його доступ диявола через гріх і прокльони та проголошувати здоров’я і перемагати смерть!
Де гарантія, що у вашому житті, не знадобиться диво!
Радість в Господі, сила наша!
Блаженні засмучені, бо вони будуть утішені.
(Матф.5:4)
Боже! Хай буде Твоя, Досконала воля!
У Тебе всі часи і терміни!

67 | Dantshik

Лютий 19th, 2016 at 19:27

Avatar

Єврей не нація, а з Біблії мандрівник Божий, а Ізраїль з Біблії долающий людей Владою і Любов’ю Божою, а іудей дослов.переклад праведно славящий Господа Бога! Хто зветься, кого звуть і хто насправді не одне і теж!

68 | Аліса

Березень 7th, 2016 at 15:58

Avatar

Привіт усім!)
я автор цієї статті, яку написала майже 6 років назад.
Я вдячна кожному, хто за цей час поділився своєю бідою, давав поради, шукав відповіді на складні питання.

Я дещо зрозуміла за ці роки.
1. Треба прийняти цей світ. Дозволити йому бути таким яким він є. Ми повинні поважати смерть так само як поважаємо життя.
2. Після такого болю є два варіанти. Просидіти як Хатіко, все життя оплакуючи втрату, або ЖИТИ, так як нам хочеться, зі світлою пам’яттю і любов’ю у серці.
3. Людьске життя має значення тільки тоді коли його па’мятають. Варто згадувати мудрі слова і вчинки що робили ваші рідні. Цим треба ділитися. Приходить відчуття що їх життя пройшло не дарма.

Не шукайте виправдання сидіти і плакати, шукайте причини піднятися, сили йти далі.

Дуже хочеться зараз обійняти кожного з вас!!

69 | Лідія

Травень 4th, 2016 at 15:02

Avatar

Як всім співчуваю, хто втратив когось з рідних чи близьких людей! Нещодавно помер мій чоловік. Я ніяк не можу повірити в цю втрату,щоденно плачу, хоч мене дуже заспокоюють діти, друзі, знайомі. Кожного вечора лягаю спати і прошу Бога заснути пошвідше і спати довго- довго, а потім проснутись- а він живИЙ, а його смерть- це був сон.Та на жаль такого немає…

70 | Міла

Липень 17th, 2016 at 16:29

Avatar

Я втратила маму в 10. Мене врятувало те, що я уявляла себе на її місці. Думала, якби я вмерла і моя дитина так за мною побивалась, мені б було дуже боляче і гірко і я б відчувала провину за власну смерть. Я не хотіла щоб моя мама так почувалась, тож я почала з нею розмовляти Звісно у монологах проскакували: “мені без тебе дуже погано”,але я більше повторювати, як я її люблю, за що я їй вдячна, що мені тяжко її відпустити і що вона завжди буде у моєму серці і що янадіюсь, що їй там краще ніж було тут (вона хворіла) і що ми обовязково зустрінемось коли настане час. Я вірила, що вона з небес наглядає за мною, як Янгол Охоронець. Минуло 12 років я ї досі відчуваю потребу в ній іноді плачу за нею, розмовляю, жаліюсь що не можу пригадати яка вона була в останні дні свого життя, прошу мені наснитись. Але ці монологи стали коротшими і рідшими. Біль втрати не зникає, він то стихає, то посилюється, головне живіть і не дозволяйте горю підкорити вас. Я досі впевнена, що усі померлі слідкують за своїми родичами і бажають їм щасливого повноцінного життя. Я впевнена що батьки, чоловіки, діти та кохані радіють нашим успіхам і розділяють наші невдачі. Саме ця віра допомогла мені здолати горе та відчай.

71 | настя

Серпень 29th, 2016 at 17:16

Avatar

Помер мій батько в 2013 р.І по цей час плачу, він для мене був найдорощий, що було в мене… І просто немає

72 | Віра

Вересень 20th, 2016 at 19:03

Avatar

Два роки тому ми втратили тата після важкої хвороби,а два тижні тому від нас несподівано пішла мама назажди, в день,коли в сестри мало бути весілля….а моє мало бути за місяць.Найдобріша і найсвітліша жінка на землі,вірю,що вони разом в небі і їм там добре,але як знайти сили жити далі..

73 | Іван

Жовтень 2nd, 2016 at 12:20

Avatar

Я втратив Батька мені 20 років незнаю як пережити плачу і не можу освідомити Що його вже немає бачив три дні тому і навіть не віриться Дуже важко на душі не знаю як це пережити ?

КОМЕНТАР:

Дрібнички

количество читателей онлайн и всего UA TOP Bloggers

  • Катя: Я ізгой в університеті майже ні з ким не спілкуюсь. Я вважвю себе хорошою людиною,
  • Єлизавета: Чудова стаття, цілком погоджуюся з думкою автора.)
  • qwerty: Фігня все це