Учень спитав мудреця:
- Учителю, чи ворожий світ до людини? Чи він несе йому благо?
- Я розповім притчу про те, як світ ставиться до людини, – сказав учитель.
«Давним-давно жив великий шах. Він наказав побудувати прекрасний палац. Там було багато гарного. Серед багатьох дивовиж в палаці була зала, де всі стіни, стеля, двері і навіть підлога були дзеркальними. Дзеркала були винятково ясні, і відвідувач не відразу розумів, що перед ним дзеркало,- настільки точно вони відображали предмети. Крім того, стіни цієї зали були влаштовані так, щоб створювати ехо. Спитаєш: «Хто ти?» – і почуєш у відповідь з різних сторін: «Хто ти? Хто ти? Хто ти? Хто ти?»
Одного разу в цю залу забігла собака і застигла у подиву посередині – ціла зграя собак оточила її зі всіх сторін, зверху і знизу. Собака на всяк випадок вищирила зуби, і всі відображення відповіли їй тим же. Перелякавшись не на жарт, вона відчайдушно залаяла. Ехо повторило її лай.
Собака лаяла все голосніше. Ехо не відставало. Собака кидалась із сторони в сторону, хапаючи повітря, і її відображення також носились навкруги, клацаючи зубами.
Вранці слуги знайшли бідолашну собаку мертвою в оточенні мертвих собак. В залі не було нікого, хто міг заподіяти їй яку-небудь шкоду. Собака загинула, борючись зі своїми власними відображеннями».
- Тепер ти бачиш,- закінчував Мудрець,- інші люди не приносять ні добра, ні зла самі по собі. Все що відбувається навколо нас – всього на всього відображення наших думок, почуттів, бажань, вчинків. Світ – це велике дзеркало.
Як відображення у воді віддзеркалює обличчя, так серце іншої людини віддзеркалює твоє серце.
Схожі статті:
|
|
